Корисна інформація
№ 75

До трудової книжки обов'язково вноситься запис

про атестацiю робочого мiсця!

 
12.06.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо внесення записiв до трудової книжки

ПИТАННЯ: Чи потрiбно вносити запис про атестацiю робочого мiсця до трудової книжки працiвника, який має право на пенсiю на пiльгових умовах?

Чи передбачається вiдповiдальнiсть за неналежне ведення трудових книжок?

ВIДПОВIДЬ: Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника, що пiдтверджує стаж роботи.

На пiдставi записiв, якi вносяться до трудової книжки, пiдтверджується стаж роботи, який за чинним законодавством ураховується для призначення пенсiй, надання пiльг тощо.

Вiдповiдно до п. 2.14 Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнпрацi, Мiн'юсту, Мiнсоцзахисту України вiд 29.07.93 р. № 58 (зi змiнами), зареєстрованим'у Мiн'юстi України 17.08.93 р. за № 110 (далi - Iнструкцiя), якщо працiвник має право на пенсiю за вiком на пiльгових умовах, запис у трудовiй книжцi робиться на пiдставi наказу, виданого за результатами атестацiї робочих мiсць, i має вiдповiдати найменуванню Спискiв виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення.

Показники, зазначенi в цих Списках, обов'язково мають бути пiдтвердженi в картi оцiнки умов працi робочого мiсця за результатами атестацiї i можуть записуватися в дужках.

Отже, якщо працiвник має право на пенсiю на пiльгових умовах, то до трудової книжки обов'язково вноситься запис про атестацiю робочого мiсця на пiдтвердження цього права.

Згiдно з п. 2.5 Iнструкцiї з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на пiдставi наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення i звiльнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працiвника пiд пiдпис в особовiй картцi, в якiй має повторюватися вiдповiдний запис iз трудової книжки (вкладиша).

Крiм того, вiдповiдно до ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працiвниковi на його вимогу довiдку про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади, часу роботи i розмiру заробiтної плати.

Вiдповiдальнiсть за органiзацiю ведення облiку, зберiгання i видачу трудових книжок покладається на керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї.

За порушення встановленого порядку ведення, облiку, зберiгання i видачi трудових книжок посадовi особи несуть дисциплiнарну, а в передбачених законом випадках - iншу вiдповiдальнiсть.

Головний спецiалiст,
Iгор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 

№ 74

Жiнка, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х рокiв, не пiдлягає скороченню в разi лiквiдацiї, а в обов'язковому порядку має бути працевлаштована

 
12.06.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо звiльнення жiнки,
яка має малолiтнiх дiтей

ПИТАННЯ: Планується звiльнення працiвникiв у зв'язку з лiквiдацiєю пiдприємства з правонаступництвом. Чи допускається в такому разi звiльнення жiнки, яка має дитину вiком до одного року та перебуває у вiдпустцi для догляду за нею?

ВIДПОВIДЬ: За частиною 3 ст. 2 Закону України "Про вiдпустки" (далi - Закон) право на вiдпустки забезпечується гарантованим наданням вiдпустки визначеної тривалостi iз збереженням на її перiод мiсця роботи (посади), заробiтної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Згiдно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за п. 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi (будь-якої з вiдпусток, як вони класифiкуються ст. 4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.92 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорiв", розглядаючи трудовi спори, пов'язанi зi звiльненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язанi з'ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивiльнення працiвника, якi є докази щодо змiн в органiзацiї виробництва i працi й того, що працiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливостi перевести працiвника за його згоди на iншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї; чи не користувався вивiльнений працiвник переважним правом на залишення на роботi та чи попереджувався вiн за два мiсяцi про наступне вивiльнення.

Тобто пiд час звiльнення працiвникiв за п. 1 ст. 40 КЗпП має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП. Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв - ч. 6 ст. 179), одиноких матерiв за наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жiнок також у випадках їхнього звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльш як три мiсяцi з дня закiнчення строкового трудового договору.

У разi лiквiдацiї юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звiльнити таку категорiю працiвникiв. У такому випадку звiльнення можливе лише в порядку переведення на пiдприємство (в установу, органiзацiю), яке є правонаступником (п. 5 ст. 36 КЗпП).

Тому жiнка, яка має дитину вiком до трьох рокiв, не пiдлягає скороченню в разi лiквiдацiї установи з правонаступництвом, а в обов'язковому порядку має бути працевлаштована.

Головний спецiалiст,
Анна НIКИТКО

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 

№ 73

ПДФО, сплачене за рахунок коштів роботодавця,

є ДОДАТКОВИМ БЛАГОМ працівника

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Сектор комунiкацiй органiзацiї роботи ДПI
у Шевченкiвському районi м. Києва

Щодо визначення додаткового блага

ПИТАННЯ: Чи вважається сума грошового зобов'язання, сплачена працедавцем за свого працiвника, додатковим благом?

ВIДПОВIДЬ: Згiдно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохiд з джерелом походження з України - це будь-який дохiд, одержаний резидентами або нерезидентами, в тому числi вiд будь-яких видiв їхньої дiяльностi на територiї України (включаючи виплату (нарахування) винагороди iноземними роботодавцями), її континентальному шельфi, у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi.

За пiдпунктом "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохiд, одержаний платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядi вартостi безоплатно отриманих товарiв (робiт, послуг), визначеної за правилами звичайної цiни, а також суми, знижки звичайної цiни (вартостi) товарiв (робiт, послуг), iндивiдуально призначеної для такого платника податку, крiм сум, зазначених пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Додатковi блага - це кошти, матерiальнi чи нематерiальнi цiнностi, послуги, iншi види доходу, що виплачуються (надаються) платниковi податку податковим агентом, якщо такий дохiд не є заробiтною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язкiв трудового найму або не є винагородою за цивiльно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крiм випадкiв, прямо передбачених роздiлом IV Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

За пунктом 176.2 ст. 176 Кодексу особи, якi мають статус податкових агентiв, зобов'язанi, зокрема, своєчасно та повнiстю нараховувати, утримувати i сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку й оподатковується до або пiд час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановленi Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми'доходу, нарахованої (сплаченої) на користь платникiв податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за мiсцем свого розташування.

При цьому вiдповiдно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок iз суми такого доходу за його рахунок за ставкою, визначеною ст. 167 Кодексу 18%).

Отже, сума податкового зобов'язання фiзичної особи, сплачена за рахунок коштiв податкового агента, вважається додатковим благом та оподатковується за ставкою 18%.

Завiдувач сектору,
Ольга ЗАСIМОВА

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 

№ 72

ДНІ ВІДРЯДЖЕННЯ у ВИХІДНІ:

вибуття та прибуття, робота в такі дні

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Про компенсацiю за роботу вiдрядженого
працiвника у вихiдний (святковий, неробочий) день

ПИТАННЯ: Чи може компанiя направляти у вiдрядження працiвника у святковi (неробочi, вихiднi) днi, якщо мета вiдрядження - проведення тренiнгу чи навчання?

Якщо на перiод вiдрядження припадає святковий (неробочий, вихiдний) день, а на пiдприємствi, куди вiдряджено працiвника, цей день є робочим i вiдряджений працiвник у цей день працював, яка компенсацiя передбачена йому в такому разi?

ВIДПОВIДЬ: Питання, пов'язанi зi службовими вiдрядженнями, врегульовано ст. 121 КЗпП та Податковим кодексом України (далi - Кодекс).

За абзацом шостим пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу суми та склад витрат на вiдрядження державних службовцiв, а також iнших осiб, що направляються у вiдрядження пiдприємствами, установами та органiзацiями, якi повнiстю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

На виконання цiєї норми Кабiнет Мiнiстрiв України ухвалив постанову вiд 02.02.2011 р. № 98, а Мiнфiн України видав наказ вiд 17.03.2011 р. № 362, яким викладено в новiй редакцiї Iнструкцiю про службовi вiдрядження в межах України та за кордон (далi - Iнструкцiя).

Пунктом 7 Iнструкцiї визначено, що днем вибуття у вiдрядження вважається день вiдправлення поїзда, лiтака, автобуса або iншого транспортного засобу з мiсця постiйної роботи вiдрядженого працiвника, а днем прибуття з вiдрядження - день прибуття транспортного засобу до мiсця постiйної роботи вiдрядженого працiвника.

За пунктом 8 Iнструкцiї на працiвника, який перебуває у вiдрядженнi, поширюється режим робочого часу того пiдприємства, до якого вiн вiдряджений. Замiсть днiв вiдпочинку, не використаних за час вiдрядження, iншi днi вiдпочинку пiсля повернення з вiдрядження не надаються.

Якщо працiвник спецiально вiдряджений для роботи у вихiднi або святковi й неробочi днi, то компенсацiя за роботу в цi днi виплачується вiдповiдно до чинного законодавства.

Отже, якщо в наказi про вiдрядження працiвника зазначено, що виконання ним роботи у вiдрядженнi проводитиметься у вихiднi чи святковi (неробочi) днi, то компенсацiя за роботу в цi днi виплачується згiдно зi ст. 107 КЗпП, за якою робота у святковий (неробочий, вихiдний) день оплачується у подвiйному розмiрi:

Ø  вiдрядникам - за подвiйними вiдрядними розцiнками;

Ø  працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;

Ø  працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, - у розмiрi одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася в межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.

У такому розмiрi оплачуються години, фактично вiдпрацьованi у святковий (неробочий чи вихiдний) день.

Отже, для правильного нарахування зарвбiтної плати працiвниковi потрiбно зробити вiдповiднi вiдмiтки в табелi облiку робочого часу.

Щодо компенсацiї в тому разi, якщо працiвник вiдбуває чи прибуває з вiдрядження у вихiдний день, то згiдно з Iнструкцiєю, якщо працiвник вiдбуває у вiдрядження у вихiдний день, то йому пiсля повернення з вiдрядження в установленому порядку надається iнший день вiдпочинку.

Якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.

Оскiльки положення Iнструкцiї є обов'язковими для пiдприємств, установ та органiзацiй, що повнiстю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштiв, госпрозрахунковi пiдприємства питання, якi стосуються гарантiй працiвникам за час вiдрядженйя, повиннi врегулювати в колективному договорi, зокрема i щодо компенсацiї працiвникам у випадку їхнього вибуття (прибуття) у вiдрядження.

Начальник вiддiлу,
Неля СИНЬКО

"Праця i зарплата" N 14 (1026), 12 квiтня 2017 р.

 

№ 71

АУТСТАФІНГ. АУТСОРСИНГ.

В чому різниці, законодавче регулювання, договірні відносини

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦI
Департаменту з питань працi
Вiддiл з питань зайнятостi

Правове регулювання аутстафiнгу в Українi

В Українi все бiльшого поширення набувають послуги у виглядi аутстафiнгу, але на сучасному етапi їхнє правове регулювання є недосконалим.

У свiтовiй практицi застосування аутстафiнгу регулюється Конвенцiєю про приватнi агентства зайнятостi № 181, ухваленою 19.06.97 р. Ця Конвенцiя сьогоднi не ратифiкована Україною i термiн "аутстафiнг" законодавчо не закрiплений, проте норми, визначенi ст. 39 Закону України вiд 05.07.2012 p. № 5067-VI "Про зайнятiсть населення" (далi - Закон), поширюються на правовiдносини, що виникають пiд час провадження дiяльностi суб'єктiв господарювання, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця. Коло таких суб'єктiв господарювання визначається виходячи з установчих документiв суб'єкта господарювання i згiдно з видами економiчної дiяльностi.

Згiдно з абзацом третiм ч. 1 ст. 39 Закону суб'єкти господарювання - роботодавцi, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця, направляють працiвникiв за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявностi згоди профспiлкової органiзацiї i зобов'язанi:

Ø  укласти договiр з роботодавцем про застосування працi працiвника;

Ø  виплачувати працiвниковi заробiтну плату в розмiрi, не нижчому за розмiр мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом, та заробiтної плати, яку одержує працiвник у роботодавця за виконання такої самої роботи;

Ø  забезпечувати працiвниковi час роботи та вiдпочинку на умовах, визначених для працiвникiв роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрiшнього трудового розпорядку;

Ø  нараховувати i сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на користь працiвника;

Ø  не перешкоджати укладенню трудового договору мiж працiвником й роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

За частиною 1 ст. 9 Цивiльного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання вiдносин, якi виникають у сферах використання природних ресурсiв та охорони довкiлля, а також трудових та сiмейних вiдносин, якщо вони не врегульованi iншими актами законодавства.

Предметом договору аутстафiнгу (договору надання послуг) є послуга з надання аутстафiнговою компанiєю працiвникiв для виконання ними робiт у замовника. Такi працiвники можуть пiдпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочi мiсця на територiї замовника, але аутстафiнгова компанiя виконує обов'язки роботодавця i виплачує щомiсячну заробiтну плату цим працiвникам. Трапляються випадки, коли замовник звiльняє своїх працiвникiв, аутстафер зараховує їх у свiй штат, отже, працiвники продовжують виконувати свої звичайнi обов'язки, але є в штатi компанiї аутстафера.

Близьким за назвою, але не синонiмiчним за юридичною наповненiстю є правове поняття "аутсорсинг", визначене в роздiлi 4 Нацiонального класифiкатора України "Класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi" ДК 009:2010 як угода, згiдно з якою замовник доручає пiдрядниковi виконати певнi завдання, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надати послуги щодо пiдбору персоналу, виконати допомiжнi функцiї. Таким чином,

Ø  пiд час аутстафiнгу один суб'єкт господарювання надає спiвробiтникiв (фахiвцiв) для виконання робiт iншому суб'єктовi господарювання, в тому числi на певний строк,

Ø  а пiд час аутсорсингу виконуються роботи або надаються послуги, провадиться певний бiзнес-процес.

Пiд час аутстафiнгу замовник отримує додатковi вигоди у виглядi зменшення податкових платежiв (адже непотрiбно утримувати працiвникiв у штатi та нараховувати i сплачувати єдиний соцiальний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, податок на доходи фiзичних осiб, вiйськовий збiр); уникнення трудових ризикiв iз працiвниками (кадрова документацiя, надання вiдпусток тощо); спрощення бухгалтерського облiку тощо.

Оплата послуги аутстафiнгу провадиться замовником або фiксованою сумою (за одного працiвника на мiсяць), або сумою, що мiстить такi складовi: передбаченi договором виплати працiвникам, податок на доходи фiзичних осiб, єдиний соцiальний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, вiйськовий збiр, узгоджена сторонами договору винагорода аутстафiнговiй компанiї (10-30% мiнiмальної заробiтної плати працiвника). Вартiсть послуг залежить вiд чисельностi наданих за договором працiвникiв. Виконання послуг, як правило, передбачає попередню їхню оплату (у тому числi фонд оплати працi та винагорода). Оплата за договором аутстафiнгу провадиться щомiсячно.

Оскiльки працiвники укладають трудовий договiр iз компанiєю-аутстафером, то вона i виконує всi обов'язки роботодавця щодо дотримання трудового законодавства тощо. Саме тому сторони-договору повиннi врегулювати всi спiрнi питання, узгодити посадовi обов'язки та перевiрку квалiфiкацiї працiвникiв, компенсацiю матерiальних збиткiв замовника, iншi суттєвi умови роботи найманих працiвникiв.

Вiдповiдно до вимог ч. 3 ст. 39 Закону суб'єкт господарювання може наймати працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi у фiзичних осiб на пiдставi укладеного договору мiж суб'єктом господарювання та фiзичною особою про надання послуг.

Згiдно з ч. 4 ст. 39 Закону суб'єктовi господарювання заборонено направляти працiвникiв на робочi мiсця до такого роботодавця:

Ø  у якого упродовж року скорочено чисельнiсть (штат) працiвникiв;

Ø  яким не дотримано нормативу чисельностi працiвникiв основних професiй, задiяних у технологiчних процесах основного виробництва;

Ø  у якого залучаються працiвники для виконання робiт у шкiдливих, небезпечних та важких умовах працi, а також робiт за основними професiями технологiчного процесу основного виробництва.

За частиною 2 ст. 39 Закону забороняється дiяльнiсть суб'єктiв господарювання - роботодавцiв, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця без дозволу. Цей дозвiл видає центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi зайнятостi населення та трудової мiграцiї, а порядок видачi дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.05.2013 р. № 359 затверджено Порядок видачi дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в iншого роботодавця (далi - постанова № 359). Згiдно з п. 2 постанови № 359 вона набирає чинностi з дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законiв України про видачу дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця". Водночас вiдповiдно до ч. 3 ст. 1 Закону України вiд 19.05.2011 p. № 3392-VI "Про Перелiк документiв дозвiльного характеру у сферi господарської дiяльностi" (далi - Закон № 3392) забороняється вимагати вiд суб'єктiв господарювання отримання документiв дозвiльного характеру, не внесених до Перелiку, затвердженого цим Законом.

Крiм того, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05.06.2013 р. № 400 затверджено Порядок формування та ведення перелiку суб'єктiв господарювання, якi надають послуги з посередництва у працевлаштуваннi, та суб'єктiв господарювання, якi здiйснюють наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iнших роботодавцiв (далi - Порядок № 400). Згiдно з ч. 5 Порядку № 400 для включення до перелiку посередники подають до Державної служби зайнятостi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мiнiстерством соцiальної полiтики України. Цю форму заяви затверджено наказом Мiнсоцполiтики України вiд 01.08.2013 р. № 471, зареєстрованим у Мiн'юстi України 20.08.2013 р. за № 1430/23962.

Таким чином, отримання дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця можливе виключно пiсля внесення вiдповiдних змiн до Закону № 3392 i є обов'язковим у разi укладання з iншим суб'єктом господарювання договору з надання персоналу. Водночас чинне законодавство зобов'язує суб'єктiв господарювання, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iнших роботодавцiв, подавати до Державної служби зайнятостi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мiнсоцполiтики України, для включення до перелiку таких суб'єктiв господарювання.

Таким чином, аутстафiнг - це дiєвий iнструмент управлiння персоналом, який надає можливiсть отримати безлiч переваг сторонам такого договору, сприяє ухваленню ефективних управлiнських рiшень та є стратегiєю контролiнгу зi зниження витрат суб'єктiв господарювання.

Начальник вiддiлу,
Свiтлана СТАСЮК

"Праця i зарплата" N 16 (1028), 26 квiтня 2017 р.

 

№ 69

ТАКСІ без ПДФО у відрядження, якщо є підтвердний і розрахунковий документи

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ  28.03.2017 N 6366/6/99-99-13-02-03-15

Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Державна фiскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства i в межах компетенцiї повiдомляє таке.

Згiдно зi ст. 121 Кодексу законiв про працю України працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв’язку зi службовими вiдрядженнями.

Оподаткування доходiв фiзичних осiб регламентується роздiлом IV Кодексу, вiдповiдно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отриманi платником податку на вiдрядження або пiд звiт i розрахованi згiдно iз п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Пiдпунктом п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу передбачено, що не є доходом платника податку - фiзичної особи, яка перебуває у трудових вiдносинах iз своїм роботодавцем або є членом керiвних органiв пiдприємств, установ, органiзацiй, сума вiдшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на вiдрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) як до мiсця вiдрядження i назад, так i за мiсцем вiдрядження (у тому числi на орендованому транспортi).

Зазначенi в абзацi другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявностi пiдтвердних документiв, що засвiдчують вартiсть цих витрат у виглядi, зокрема транспортних квиткiв або транспортних рахункiв (багажних квитанцiй), у тому числi електронних квиткiв за наявностi посадкового талона, якщо його обов’язковiсть передбачена правилами перевезення на вiдповiдному видi транспорту, та розрахункових документiв про їх придбання за всiма видами транспорту, в тому числi чартерних рейсiв, тощо.

При цьому будь-якi витрати на вiдрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявностi документiв, що пiдтверджують зв’язок такого вiдрядження з господарською дiяльнiстю роботодавця/сторони, що вiдряджає.

Враховуючи викладене, не включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку - фiзичної особи сума вiдшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником пiд час вiдрядження за кордон (користування послугами таксi), за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Перший заступник Голови С.В. Бiлан

№ 68

Якщо запрошеною стороною семiнару є юридична особа, iнтереси якої представляє працiвник – це не дохід останнього

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Сектор комунiкацiй органiзацiї роботи ДПI
у Шевченкiвському районi м. Києва

Про оподаткування вартостi навчання

ПИТАННЯ: У якому порядку оподатковується вартiсть участi в семiнарах найманих працiвникiв?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 6 Закону України вiд 12.01.2012 р. № 4312-VI «Про професiйний розвиток працiвникiв» органiзацiя професiйного навчання працiвникiв провадиться роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або iншої дiяльностi вiдповiдно до вимог законодавства.

Професiйне навчання працiвникiв провадиться безпосередньо в роботодавця, на договiрнiй, основi у професiйно-технiчних та вищих навчальних закладах, на пiдприємствах, в установах або органiзацiях. При цьому роботодавцi можуть проводити формальне i неформальне професiйне навчання працiвникiв.

Формальне професiйне навчання працiвникiв робiтничих професiй включає первинну професiйну пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв, а для працiвникiв, якi за класифiкацiєю професiй належать до категорiй керiвникiв, професiоналiв i фахiвцiв, - перепiдготовку, стажування, спецiалiзацiю та пiдвищення квалiфiкацiї. За результатами такого навчання видається документ про освiту встановленого зразка.

Неформальне професiйне навчання працiвникiв - це набуття працiвниками професiйних знань, умiнь i навичок, не регламентоване мiсцем набуття, строком та формою навчання, що проводиться за їхньої згоди безпосередньо в роботодавця за рахунок його коштiв з урахуванням потреб власної господарської чи iншої дiяльностi.

Порядок оподаткування доходiв фiзичних осiб регулюється роздiлом IV Кодексу, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено, що не включається до складу оподатковуваних доходiв таких фiзичних осiб сума, сплачена будь-якою юридичною або фiзичною особою на користь вiтчизняних вищих та професiйно-технiчних навчальних закладiв за здобуття освiти, пiдготовку чи перепiдготовку платника податку, але не вища вiд трикратного розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 1 сiчня звiтного (податкового) року за кожний повний або неповний мiсяць навчання, пiдготовки чи перепiдготовки такої фiзичної особи.

Дохiд, одержаний платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 Кодексу), включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також згiдно з пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця, у зв'язку з пiдвищенням квалiфiкацiї (перепiдготовкою) платника податку згiдно iз законом.

Отже, кошти, сплаченi роботодавцем на користь вiтчизняних вищих та професiйно-технiчних навчальних закладiв за навчання фiзичної особи, що у 2017 р. не перевищує 9600 грн за кожний мiсяць навчання, та витрати роботодавця у зв'язку з пiдвищенням квалiфiкацiї (перепiдготовкою) працiвника не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фiзичної особи (працiвника). У разi порушення умов i перевищення суми, визначеної пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, кошти, сплаченi роботодавцем за навчання фiзичної особи, прирiвнюються до додаткового блага та оподатковуються за ставкою 18%.

Щодо участi працiвника в семiнарах та конференцiях, то за визначенням Українського юридичного термiнологiчного словника семiнар - це форма групової роботи за участю запрошених, мета якої - обмiн iнформацiєю з певної теми. Конференцiя - це великi засiдання тривалiстю один чи кiлька днiв, присвяченi одному ключовому питанню або темi, подiленим на вужчi питання. Участь у семiнарах (конференцiях) передбачає отримання iнформацiйно-консультацiйних послуг на пiдставi укладеного договору з органiзатором семiнару (конференцiї).

Отже, якщо запрошеною стороною семiнару (конференцiї) та за умовами договору отримувачем iнформацiйно-консультацiйних послуг є юридична особа (роботодавець), iнтереси якої представляє працiвник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семiнарi (конференцiї), не є доходом такого працiвника та об'єктом обкладання податком на доходи фiзичних осiб.

Якщо за умовами договору запрошеною стороною та отримувачем iнформацiйно-консультацiйних послуг є працiвник, то суму, сплачену юридичною особою (роботодавцем) за участь у семiнарi (конференцiї) за такого працiвника, слiд розглядати як дохiд, одержаний таким працiвником у виглядi додаткового блага, який включається до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу й оподатковується за ставкою 18%.

Завiдувач сектору,
Ольга ЗАСIМОВА

"Праця i зарплата" N 15 (1027), 19 квiтня 2017 р.

 

№ 67

Доплата за класність водіям

 

Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант

18.04.2016 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

За наявності яких документів встановлюється класність водіям?

Чи можна визначити класність за допомогою посвідчення водія, як саме?

 

Яким водіям присвоють класність?

Згiдно з постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дiї на територiї України окремих актiв законодавства Союзу РСР» до прийняття вiдповiдних актiв законодавства України на територiї республiки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, якi не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституцiї i законам України. Тому сьогоднi пiд час встановлення класностi водiям автомобiлiв слiд керуватися Квалiфiкацiйним довiдником професiй робiтникiв, яким установлюються мiсячнi оклади, затвердженим постановою Держкомпрацi СРСР i ВЦРПС вiд 20.02.1984 р. № 58/3-102.

Вiдповiдно до роздiлу «Автотранспорт i мiський електротранспорт» зазначеного Квалiфiкацiйного довiдника квалiфiкацiя 3, 2, 1-го класiв може бути присвоєна водiям автомобiлiв, якi:

1) пройшли пiдготовку або перепiдготовку в навчальних закладах за єдиними програмами, затвердженими в установленому порядку;

2) i отримали посвiдчення водiя з позначкою, що дає право керувати транспортними засобами певних категорiй («В», «С», «D», «Е»).

 

Додаткові кваліфікаційні вимоги обов’язкові!

Крiм вимог, передбачених квалiфiкацiйними характеристиками, для присвоєння квалiфiкацiї 2-го i 1-го класiв водiї автомобiлiв повиннi мати:

1)      хорошi показники в роботi, а саме систематично виконувати плани, графiки перевезень i розкладу руху, не мати перевитрат пального порiвняно з установленими нормами;

2)      дотримуватися трудової i виробничої дисциплiни, закрема не мати за останнi три роки роботи порушень правил дорожнього руху, якi спричинили дорожньо-транспортнi пригоди або призвели до позбавлення водiйських прав, а також протягом останнього року - порушень правил технiчної експлуатацiї, правил технiки безпеки i робочих iнструкцiй.

Якщо водiй автомобiля 2-го чи 1-го класу не виконує вимоги, передбаченi вiдповiдною квалiфiкацiйною характеристикою, або зазначенi вище додатковi вимоги, адмiнiстрацiя пiдприємства може знизити йому клас квалiфiкацiї.

Автор звертає увагу, що згiдно з квалiфiкацiйними характеристиками:

  • водiй автомобiля 3-го класу керує одиночними легковими та вантажними автомобiлями всiх типiв i марок, вiднесених до однiєї з категорiй транспортних засобiв “В” чи “С”, або лише автобусами, вiднесеними до категорiї транспортних засобiв “D”. Для керування автомобiлями, обладнаними спецiальними звуковими i свiтловими сигналами, необхiдно мати безперервний стаж роботи водiєм автомобiля не менше трьох рокiв;
  • водiй автомобiля 2-го класу керує легковими i вантажними автомобiлями всiх типiв i марок, вiднесених до категорiй транспортних засобiв «В», «С» i «Е», або автобусами, вiднесеними до категорiї транспортних засобiв «D» або «D» i «Е». Квалiфiкацiя 2-го класу може бути присвоєна за умови безперервного стажу роботи не менше трьох рокiв водiєм автомобiля 3-го класу на цьому пiдприємствi;
  • водiй автомобiля 1-го класу керує легковими i вантажними автомобiлями i автобусами усiх типiв i марок, вiднесених до категорiй транспортних засобiв «В», «С», «D» i «Е». Квалiфiкацiя цього класу може бути присвоєна за умови безперервного стажу роботи не менше двох рокiв водiєм автомобiля 2-го класу на цьому пiдприємствi.

 

Що треба для встановленні класності водіям?

Як бачите, для встановлення підприємством водію певного класу достаньо мати посвідчення водія, стаж роботи водієм та виконання прави дорожнього руху.

Класнiсть присвоюється наказом по пiдприємству на пiдставi рiшення квалiфiкацiйної комiсiї водiям автомобiлiв, якi постiйно виконують покладенi на них обов'язки, дотримують вимоги трудової й транспортної дисциплiни, не порушують правила технiчної експлуатацiї, технiчної безпеки та вiдповiдають окремим категорiям транспортних засобiв.

Зокрема, водiй 2-го класу повинен мати посвiдчення на право управлiння транспортними засобами категорiї «В», «С» i «Е» або «Д» та «Е». Водiй 1-го класу – «В», «С», «Д» та «Е».

Якщо водiй систематично порушує трудову і транспортну дисциплiну, адмiнiстрацiя пiдприємства має право знизити йому клас квалiфiкацiї, про що оголошується наказом керiвника пiдприємства iз занесенням до трудової книжки.

 

Про режим роботи та оплату праці водіїв

При встановленнi режимiв роботи водiїв (складаннi графiкiв роботи) необхiдно дотримуватись норм тривалостi робочого часу i вiдпочинку, встановлених законодавством та iншими нормативно-правовими актами України, зокрема:

ü  Положенням про робочий час i час вiдпочинку водiїв колiсних транспортних засобiв, затвердженим наказом Мiнтрансу України вiд 07.06.2010 р. № 340 «Про затвердження Положення про робочий час i час вiдпочинку водiїв автотранспортних засобiв», яке було розроблено з урахуванням вимог КЗпП,

ü  Конвенцiєю МОП № 153 Про тривалiсть робочого часу та перiоди вiдпочинку дорожньому транспортi,

ü  Рекомендацiями МОП № 161 Щодо тривалостi робочого часу, перiодiв вiдпочинку на дорожньому транспортi

ü  Європейською Угодою, що стосується екiпажiв транспортних засобiв, якi здiйснюють мiжнароднi автомобiльнi перевезення (ЄУТР).

Вiдповiдно до ст. 97 КЗпП оплата працi працiвникiв здiйснюється за погодинною, вiдрядною або iншими системами оплати працi. Тому право вибору форми оплати працi надано пiдприємству, зокрема водiй може бути прийнятий як на фiксований оклад, так i на погодинну тарифну ставку.

При цьому розмiр тарифних ставок працiвникiв на госпрозрахункових пiдприємствах має встановлюватися з урахуванням мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень.

Так, розмiри тарифних ставок водiїв автомобiлiв визначають виходячи з параметрiв i призначення автомобiля. Тарифнi ставки водiїв автотранспортних засобiв залежать вiд категорiй (водiї вантажних, легкових автомобiлiв, механiзатори тощо), груп автомобiлiв (бортовi автомобiлi, фургони, автокрани, автомобiлi по перевезенню цементу тощо) та їх вантажопiдйомностi.

Щодо встановлення водiям доплат i надбавок, то пiдприємства, з урахуванням їх фiнансових можливостей, самостiйно вирiшують питання встановлення водiям надбавок за класнiсть у колективному договорi або iншому локальному документi пiдприємства про оплату працi.

 

№ 66

Табель обліку робочого часу заповнюється двiчi на мiсяць

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Ведення табельного облiку використання робочого часу

ПИТАННЯ: Чи є виною бухгалтера виплата зарплати працiвниковi на пiдставi наказу про його призначення без табеля облiку використання робочого часу в разi неподання табеля вiдповiдальною особою?

ВIДПОВIДЬ: Ведення табельного облiку використання робочого часу на пiдприємствах, в установах й органiзацiях регулюється наказом Держкомстату України вiд 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облiкової документацiї зi статистики працi» (типова форма № П-5). У табелi облiку використання робочого часу (далi - табель) робляться вiдмiтки про фактично вiдпрацьований час, вiдпрацьованi за мiсяць години, в тому числi надурочнi, вечiрнi, нiчнi години роботи тощо, а також iншi вiдхилення вiд нормальних умов роботи.

Згiдно зi ст. 115 КЗпП заробiтна плата виплачується працiвникам регулярно в робочi днi у строки, встановленi колективним договором, але не рiдше вiд двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв.

Вiдповiдно табель заповнюється двiчi на мiсяць: за першу половину мiсяця - для нарахування авансових платежiв та за весь мiсяць - для розрахунку заробiтної плати за мiсяць. Наприкiнцi мiсяця в табелi пiдраховується загальна кiлькiсть вiдпрацьованих днiв i днiв неявок на роботу.

Табель подається до бухгалтерiї завчасно для своєчасного розрахунку заробiтної плати.

За частиною 2 ст. 265 КЗпП юридичнi особи несуть вiдповiдальнiсть у виглядi штрафу в разi порушення встановлених строкiв виплати заробiтної плати працiвникам, iнших виплат, передбачених законодавством про працю, бiльш як за один мiсяць, виплати їх не в повному обсязi - у трикратному розмiрi мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Вiталiна КОРКУШКО, завiдувач сектору;
Олена УСЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 14 (1026), 12 квiтня 2017 р.

 

Корисна інформація

До трудової книжки обов'язково вноситься запис

про атестацiю робочого мiсця!

 
12.06.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо внесення записiв до трудової книжки

ПИТАННЯ: Чи потрiбно вносити запис про атестацiю робочого мiсця до трудової книжки працiвника, який має право на пенсiю на пiльгових умовах?

Чи передбачається вiдповiдальнiсть за неналежне ведення трудових книжок?

ВIДПОВIДЬ: Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника, що пiдтверджує стаж роботи.

На пiдставi записiв, якi вносяться до трудової книжки, пiдтверджується стаж роботи, який за чинним законодавством ураховується для призначення пенсiй, надання пiльг тощо.

Вiдповiдно до п. 2.14 Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнпрацi, Мiн'юсту, Мiнсоцзахисту України вiд 29.07.93 р. № 58 (зi змiнами), зареєстрованим'у Мiн'юстi України 17.08.93 р. за № 110 (далi - Iнструкцiя), якщо працiвник має право на пенсiю за вiком на пiльгових умовах, запис у трудовiй книжцi робиться на пiдставi наказу, виданого за результатами атестацiї робочих мiсць, i має вiдповiдати найменуванню Спискiв виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення.

Показники, зазначенi в цих Списках, обов'язково мають бути пiдтвердженi в картi оцiнки умов працi робочого мiсця за результатами атестацiї i можуть записуватися в дужках.

Отже, якщо працiвник має право на пенсiю на пiльгових умовах, то до трудової книжки обов'язково вноситься запис про атестацiю робочого мiсця на пiдтвердження цього права.

Згiдно з п. 2.5 Iнструкцiї з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на пiдставi наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення i звiльнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працiвника пiд пiдпис в особовiй картцi, в якiй має повторюватися вiдповiдний запис iз трудової книжки (вкладиша).

Крiм того, вiдповiдно до ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працiвниковi на його вимогу довiдку про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади, часу роботи i розмiру заробiтної плати.

Вiдповiдальнiсть за органiзацiю ведення облiку, зберiгання i видачу трудових книжок покладається на керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї.

За порушення встановленого порядку ведення, облiку, зберiгання i видачi трудових книжок посадовi особи несуть дисциплiнарну, а в передбачених законом випадках - iншу вiдповiдальнiсть.

Головний спецiалiст,
Iгор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 




Жiнка, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х рокiв, не пiдлягає скороченню в разi лiквiдацiї, а в обов'язковому порядку має бути працевлаштована

 
12.06.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо звiльнення жiнки,
яка має малолiтнiх дiтей

ПИТАННЯ: Планується звiльнення працiвникiв у зв'язку з лiквiдацiєю пiдприємства з правонаступництвом. Чи допускається в такому разi звiльнення жiнки, яка має дитину вiком до одного року та перебуває у вiдпустцi для догляду за нею?

ВIДПОВIДЬ: За частиною 3 ст. 2 Закону України "Про вiдпустки" (далi - Закон) право на вiдпустки забезпечується гарантованим наданням вiдпустки визначеної тривалостi iз збереженням на її перiод мiсця роботи (посади), заробiтної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Згiдно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за п. 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi (будь-якої з вiдпусток, як вони класифiкуються ст. 4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.92 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорiв", розглядаючи трудовi спори, пов'язанi зi звiльненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язанi з'ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивiльнення працiвника, якi є докази щодо змiн в органiзацiї виробництва i працi й того, що працiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливостi перевести працiвника за його згоди на iншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї; чи не користувався вивiльнений працiвник переважним правом на залишення на роботi та чи попереджувався вiн за два мiсяцi про наступне вивiльнення.

Тобто пiд час звiльнення працiвникiв за п. 1 ст. 40 КЗпП має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП. Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв - ч. 6 ст. 179), одиноких матерiв за наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язково працевлаштовують таких жiнок також у випадках їхнього звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльш як три мiсяцi з дня закiнчення строкового трудового договору.

У разi лiквiдацiї юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звiльнити таку категорiю працiвникiв. У такому випадку звiльнення можливе лише в порядку переведення на пiдприємство (в установу, органiзацiю), яке є правонаступником (п. 5 ст. 36 КЗпП).

Тому жiнка, яка має дитину вiком до трьох рокiв, не пiдлягає скороченню в разi лiквiдацiї установи з правонаступництвом, а в обов'язковому порядку має бути працевлаштована.

Головний спецiалiст,
Анна НIКИТКО

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 




ПДФО, сплачене за рахунок коштів роботодавця,

є ДОДАТКОВИМ БЛАГОМ працівника

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Сектор комунiкацiй органiзацiї роботи ДПI
у Шевченкiвському районi м. Києва

Щодо визначення додаткового блага

ПИТАННЯ: Чи вважається сума грошового зобов'язання, сплачена працедавцем за свого працiвника, додатковим благом?

ВIДПОВIДЬ: Згiдно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохiд з джерелом походження з України - це будь-який дохiд, одержаний резидентами або нерезидентами, в тому числi вiд будь-яких видiв їхньої дiяльностi на територiї України (включаючи виплату (нарахування) винагороди iноземними роботодавцями), її континентальному шельфi, у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi.

За пiдпунктом "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохiд, одержаний платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядi вартостi безоплатно отриманих товарiв (робiт, послуг), визначеної за правилами звичайної цiни, а також суми, знижки звичайної цiни (вартостi) товарiв (робiт, послуг), iндивiдуально призначеної для такого платника податку, крiм сум, зазначених пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Додатковi блага - це кошти, матерiальнi чи нематерiальнi цiнностi, послуги, iншi види доходу, що виплачуються (надаються) платниковi податку податковим агентом, якщо такий дохiд не є заробiтною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язкiв трудового найму або не є винагородою за цивiльно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крiм випадкiв, прямо передбачених роздiлом IV Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

За пунктом 176.2 ст. 176 Кодексу особи, якi мають статус податкових агентiв, зобов'язанi, зокрема, своєчасно та повнiстю нараховувати, утримувати i сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку й оподатковується до або пiд час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановленi Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми'доходу, нарахованої (сплаченої) на користь платникiв податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за мiсцем свого розташування.

При цьому вiдповiдно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок iз суми такого доходу за його рахунок за ставкою, визначеною ст. 167 Кодексу 18%).

Отже, сума податкового зобов'язання фiзичної особи, сплачена за рахунок коштiв податкового агента, вважається додатковим благом та оподатковується за ставкою 18%.

Завiдувач сектору,
Ольга ЗАСIМОВА

"Праця i зарплата" N 17 (1029), 11 травня 2017 р.

 




ДНІ ВІДРЯДЖЕННЯ у ВИХІДНІ:

вибуття та прибуття, робота в такі дні

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Про компенсацiю за роботу вiдрядженого
працiвника у вихiдний (святковий, неробочий) день

ПИТАННЯ: Чи може компанiя направляти у вiдрядження працiвника у святковi (неробочi, вихiднi) днi, якщо мета вiдрядження - проведення тренiнгу чи навчання?

Якщо на перiод вiдрядження припадає святковий (неробочий, вихiдний) день, а на пiдприємствi, куди вiдряджено працiвника, цей день є робочим i вiдряджений працiвник у цей день працював, яка компенсацiя передбачена йому в такому разi?

ВIДПОВIДЬ: Питання, пов'язанi зi службовими вiдрядженнями, врегульовано ст. 121 КЗпП та Податковим кодексом України (далi - Кодекс).

За абзацом шостим пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу суми та склад витрат на вiдрядження державних службовцiв, а також iнших осiб, що направляються у вiдрядження пiдприємствами, установами та органiзацiями, якi повнiстю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

На виконання цiєї норми Кабiнет Мiнiстрiв України ухвалив постанову вiд 02.02.2011 р. № 98, а Мiнфiн України видав наказ вiд 17.03.2011 р. № 362, яким викладено в новiй редакцiї Iнструкцiю про службовi вiдрядження в межах України та за кордон (далi - Iнструкцiя).

Пунктом 7 Iнструкцiї визначено, що днем вибуття у вiдрядження вважається день вiдправлення поїзда, лiтака, автобуса або iншого транспортного засобу з мiсця постiйної роботи вiдрядженого працiвника, а днем прибуття з вiдрядження - день прибуття транспортного засобу до мiсця постiйної роботи вiдрядженого працiвника.

За пунктом 8 Iнструкцiї на працiвника, який перебуває у вiдрядженнi, поширюється режим робочого часу того пiдприємства, до якого вiн вiдряджений. Замiсть днiв вiдпочинку, не використаних за час вiдрядження, iншi днi вiдпочинку пiсля повернення з вiдрядження не надаються.

Якщо працiвник спецiально вiдряджений для роботи у вихiднi або святковi й неробочi днi, то компенсацiя за роботу в цi днi виплачується вiдповiдно до чинного законодавства.

Отже, якщо в наказi про вiдрядження працiвника зазначено, що виконання ним роботи у вiдрядженнi проводитиметься у вихiднi чи святковi (неробочi) днi, то компенсацiя за роботу в цi днi виплачується згiдно зi ст. 107 КЗпП, за якою робота у святковий (неробочий, вихiдний) день оплачується у подвiйному розмiрi:

Ø  вiдрядникам - за подвiйними вiдрядними розцiнками;

Ø  працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;

Ø  працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, - у розмiрi одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася в межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.

У такому розмiрi оплачуються години, фактично вiдпрацьованi у святковий (неробочий чи вихiдний) день.

Отже, для правильного нарахування зарвбiтної плати працiвниковi потрiбно зробити вiдповiднi вiдмiтки в табелi облiку робочого часу.

Щодо компенсацiї в тому разi, якщо працiвник вiдбуває чи прибуває з вiдрядження у вихiдний день, то згiдно з Iнструкцiєю, якщо працiвник вiдбуває у вiдрядження у вихiдний день, то йому пiсля повернення з вiдрядження в установленому порядку надається iнший день вiдпочинку.

Якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.

Оскiльки положення Iнструкцiї є обов'язковими для пiдприємств, установ та органiзацiй, що повнiстю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштiв, госпрозрахунковi пiдприємства питання, якi стосуються гарантiй працiвникам за час вiдрядженйя, повиннi врегулювати в колективному договорi, зокрема i щодо компенсацiї працiвникам у випадку їхнього вибуття (прибуття) у вiдрядження.

Начальник вiддiлу,
Неля СИНЬКО

"Праця i зарплата" N 14 (1026), 12 квiтня 2017 р.

 




АУТСТАФІНГ. АУТСОРСИНГ.

В чому різниці, законодавче регулювання, договірні відносини

 
29.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦI
Департаменту з питань працi
Вiддiл з питань зайнятостi

Правове регулювання аутстафiнгу в Українi

В Українi все бiльшого поширення набувають послуги у виглядi аутстафiнгу, але на сучасному етапi їхнє правове регулювання є недосконалим.

У свiтовiй практицi застосування аутстафiнгу регулюється Конвенцiєю про приватнi агентства зайнятостi № 181, ухваленою 19.06.97 р. Ця Конвенцiя сьогоднi не ратифiкована Україною i термiн "аутстафiнг" законодавчо не закрiплений, проте норми, визначенi ст. 39 Закону України вiд 05.07.2012 p. № 5067-VI "Про зайнятiсть населення" (далi - Закон), поширюються на правовiдносини, що виникають пiд час провадження дiяльностi суб'єктiв господарювання, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця. Коло таких суб'єктiв господарювання визначається виходячи з установчих документiв суб'єкта господарювання i згiдно з видами економiчної дiяльностi.

Згiдно з абзацом третiм ч. 1 ст. 39 Закону суб'єкти господарювання - роботодавцi, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця, направляють працiвникiв за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявностi згоди профспiлкової органiзацiї i зобов'язанi:

Ø  укласти договiр з роботодавцем про застосування працi працiвника;

Ø  виплачувати працiвниковi заробiтну плату в розмiрi, не нижчому за розмiр мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом, та заробiтної плати, яку одержує працiвник у роботодавця за виконання такої самої роботи;

Ø  забезпечувати працiвниковi час роботи та вiдпочинку на умовах, визначених для працiвникiв роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрiшнього трудового розпорядку;

Ø  нараховувати i сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на користь працiвника;

Ø  не перешкоджати укладенню трудового договору мiж працiвником й роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

За частиною 1 ст. 9 Цивiльного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання вiдносин, якi виникають у сферах використання природних ресурсiв та охорони довкiлля, а також трудових та сiмейних вiдносин, якщо вони не врегульованi iншими актами законодавства.

Предметом договору аутстафiнгу (договору надання послуг) є послуга з надання аутстафiнговою компанiєю працiвникiв для виконання ними робiт у замовника. Такi працiвники можуть пiдпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочi мiсця на територiї замовника, але аутстафiнгова компанiя виконує обов'язки роботодавця i виплачує щомiсячну заробiтну плату цим працiвникам. Трапляються випадки, коли замовник звiльняє своїх працiвникiв, аутстафер зараховує їх у свiй штат, отже, працiвники продовжують виконувати свої звичайнi обов'язки, але є в штатi компанiї аутстафера.

Близьким за назвою, але не синонiмiчним за юридичною наповненiстю є правове поняття "аутсорсинг", визначене в роздiлi 4 Нацiонального класифiкатора України "Класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi" ДК 009:2010 як угода, згiдно з якою замовник доручає пiдрядниковi виконати певнi завдання, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надати послуги щодо пiдбору персоналу, виконати допомiжнi функцiї. Таким чином,

Ø  пiд час аутстафiнгу один суб'єкт господарювання надає спiвробiтникiв (фахiвцiв) для виконання робiт iншому суб'єктовi господарювання, в тому числi на певний строк,

Ø  а пiд час аутсорсингу виконуються роботи або надаються послуги, провадиться певний бiзнес-процес.

Пiд час аутстафiнгу замовник отримує додатковi вигоди у виглядi зменшення податкових платежiв (адже непотрiбно утримувати працiвникiв у штатi та нараховувати i сплачувати єдиний соцiальний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, податок на доходи фiзичних осiб, вiйськовий збiр); уникнення трудових ризикiв iз працiвниками (кадрова документацiя, надання вiдпусток тощо); спрощення бухгалтерського облiку тощо.

Оплата послуги аутстафiнгу провадиться замовником або фiксованою сумою (за одного працiвника на мiсяць), або сумою, що мiстить такi складовi: передбаченi договором виплати працiвникам, податок на доходи фiзичних осiб, єдиний соцiальний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, вiйськовий збiр, узгоджена сторонами договору винагорода аутстафiнговiй компанiї (10-30% мiнiмальної заробiтної плати працiвника). Вартiсть послуг залежить вiд чисельностi наданих за договором працiвникiв. Виконання послуг, як правило, передбачає попередню їхню оплату (у тому числi фонд оплати працi та винагорода). Оплата за договором аутстафiнгу провадиться щомiсячно.

Оскiльки працiвники укладають трудовий договiр iз компанiєю-аутстафером, то вона i виконує всi обов'язки роботодавця щодо дотримання трудового законодавства тощо. Саме тому сторони-договору повиннi врегулювати всi спiрнi питання, узгодити посадовi обов'язки та перевiрку квалiфiкацiї працiвникiв, компенсацiю матерiальних збиткiв замовника, iншi суттєвi умови роботи найманих працiвникiв.

Вiдповiдно до вимог ч. 3 ст. 39 Закону суб'єкт господарювання може наймати працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi у фiзичних осiб на пiдставi укладеного договору мiж суб'єктом господарювання та фiзичною особою про надання послуг.

Згiдно з ч. 4 ст. 39 Закону суб'єктовi господарювання заборонено направляти працiвникiв на робочi мiсця до такого роботодавця:

Ø  у якого упродовж року скорочено чисельнiсть (штат) працiвникiв;

Ø  яким не дотримано нормативу чисельностi працiвникiв основних професiй, задiяних у технологiчних процесах основного виробництва;

Ø  у якого залучаються працiвники для виконання робiт у шкiдливих, небезпечних та важких умовах працi, а також робiт за основними професiями технологiчного процесу основного виробництва.

За частиною 2 ст. 39 Закону забороняється дiяльнiсть суб'єктiв господарювання - роботодавцiв, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця без дозволу. Цей дозвiл видає центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi зайнятостi населення та трудової мiграцiї, а порядок видачi дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.05.2013 р. № 359 затверджено Порядок видачi дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в iншого роботодавця (далi - постанова № 359). Згiдно з п. 2 постанови № 359 вона набирає чинностi з дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законiв України про видачу дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця". Водночас вiдповiдно до ч. 3 ст. 1 Закону України вiд 19.05.2011 p. № 3392-VI "Про Перелiк документiв дозвiльного характеру у сферi господарської дiяльностi" (далi - Закон № 3392) забороняється вимагати вiд суб'єктiв господарювання отримання документiв дозвiльного характеру, не внесених до Перелiку, затвердженого цим Законом.

Крiм того, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05.06.2013 р. № 400 затверджено Порядок формування та ведення перелiку суб'єктiв господарювання, якi надають послуги з посередництва у працевлаштуваннi, та суб'єктiв господарювання, якi здiйснюють наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iнших роботодавцiв (далi - Порядок № 400). Згiдно з ч. 5 Порядку № 400 для включення до перелiку посередники подають до Державної служби зайнятостi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мiнiстерством соцiальної полiтики України. Цю форму заяви затверджено наказом Мiнсоцполiтики України вiд 01.08.2013 р. № 471, зареєстрованим у Мiн'юстi України 20.08.2013 р. за № 1430/23962.

Таким чином, отримання дозволу на наймання працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iншого роботодавця можливе виключно пiсля внесення вiдповiдних змiн до Закону № 3392 i є обов'язковим у разi укладання з iншим суб'єктом господарювання договору з надання персоналу. Водночас чинне законодавство зобов'язує суб'єктiв господарювання, якi наймають працiвникiв для подальшого виконання ними роботи в Українi в iнших роботодавцiв, подавати до Державної служби зайнятостi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мiнсоцполiтики України, для включення до перелiку таких суб'єктiв господарювання.

Таким чином, аутстафiнг - це дiєвий iнструмент управлiння персоналом, який надає можливiсть отримати безлiч переваг сторонам такого договору, сприяє ухваленню ефективних управлiнських рiшень та є стратегiєю контролiнгу зi зниження витрат суб'єктiв господарювання.

Начальник вiддiлу,
Свiтлана СТАСЮК

"Праця i зарплата" N 16 (1028), 26 квiтня 2017 р.

 




ТАКСІ без ПДФО у відрядження, якщо є підтвердний і розрахунковий документи

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ  28.03.2017 N 6366/6/99-99-13-02-03-15

Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Державна фiскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства i в межах компетенцiї повiдомляє таке.

Згiдно зi ст. 121 Кодексу законiв про працю України працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв’язку зi службовими вiдрядженнями.

Оподаткування доходiв фiзичних осiб регламентується роздiлом IV Кодексу, вiдповiдно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отриманi платником податку на вiдрядження або пiд звiт i розрахованi згiдно iз п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Пiдпунктом п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу передбачено, що не є доходом платника податку - фiзичної особи, яка перебуває у трудових вiдносинах iз своїм роботодавцем або є членом керiвних органiв пiдприємств, установ, органiзацiй, сума вiдшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на вiдрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) як до мiсця вiдрядження i назад, так i за мiсцем вiдрядження (у тому числi на орендованому транспортi).

Зазначенi в абзацi другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявностi пiдтвердних документiв, що засвiдчують вартiсть цих витрат у виглядi, зокрема транспортних квиткiв або транспортних рахункiв (багажних квитанцiй), у тому числi електронних квиткiв за наявностi посадкового талона, якщо його обов’язковiсть передбачена правилами перевезення на вiдповiдному видi транспорту, та розрахункових документiв про їх придбання за всiма видами транспорту, в тому числi чартерних рейсiв, тощо.

При цьому будь-якi витрати на вiдрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявностi документiв, що пiдтверджують зв’язок такого вiдрядження з господарською дiяльнiстю роботодавця/сторони, що вiдряджає.

Враховуючи викладене, не включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку - фiзичної особи сума вiдшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником пiд час вiдрядження за кордон (користування послугами таксi), за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Перший заступник Голови С.В. Бiлан




Якщо запрошеною стороною семiнару є юридична особа, iнтереси якої представляє працiвник – це не дохід останнього

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Сектор комунiкацiй органiзацiї роботи ДПI
у Шевченкiвському районi м. Києва

Про оподаткування вартостi навчання

ПИТАННЯ: У якому порядку оподатковується вартiсть участi в семiнарах найманих працiвникiв?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 6 Закону України вiд 12.01.2012 р. № 4312-VI «Про професiйний розвиток працiвникiв» органiзацiя професiйного навчання працiвникiв провадиться роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або iншої дiяльностi вiдповiдно до вимог законодавства.

Професiйне навчання працiвникiв провадиться безпосередньо в роботодавця, на договiрнiй, основi у професiйно-технiчних та вищих навчальних закладах, на пiдприємствах, в установах або органiзацiях. При цьому роботодавцi можуть проводити формальне i неформальне професiйне навчання працiвникiв.

Формальне професiйне навчання працiвникiв робiтничих професiй включає первинну професiйну пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв, а для працiвникiв, якi за класифiкацiєю професiй належать до категорiй керiвникiв, професiоналiв i фахiвцiв, - перепiдготовку, стажування, спецiалiзацiю та пiдвищення квалiфiкацiї. За результатами такого навчання видається документ про освiту встановленого зразка.

Неформальне професiйне навчання працiвникiв - це набуття працiвниками професiйних знань, умiнь i навичок, не регламентоване мiсцем набуття, строком та формою навчання, що проводиться за їхньої згоди безпосередньо в роботодавця за рахунок його коштiв з урахуванням потреб власної господарської чи iншої дiяльностi.

Порядок оподаткування доходiв фiзичних осiб регулюється роздiлом IV Кодексу, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено, що не включається до складу оподатковуваних доходiв таких фiзичних осiб сума, сплачена будь-якою юридичною або фiзичною особою на користь вiтчизняних вищих та професiйно-технiчних навчальних закладiв за здобуття освiти, пiдготовку чи перепiдготовку платника податку, але не вища вiд трикратного розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 1 сiчня звiтного (податкового) року за кожний повний або неповний мiсяць навчання, пiдготовки чи перепiдготовки такої фiзичної особи.

Дохiд, одержаний платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 Кодексу), включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також згiдно з пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця, у зв'язку з пiдвищенням квалiфiкацiї (перепiдготовкою) платника податку згiдно iз законом.

Отже, кошти, сплаченi роботодавцем на користь вiтчизняних вищих та професiйно-технiчних навчальних закладiв за навчання фiзичної особи, що у 2017 р. не перевищує 9600 грн за кожний мiсяць навчання, та витрати роботодавця у зв'язку з пiдвищенням квалiфiкацiї (перепiдготовкою) працiвника не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фiзичної особи (працiвника). У разi порушення умов i перевищення суми, визначеної пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, кошти, сплаченi роботодавцем за навчання фiзичної особи, прирiвнюються до додаткового блага та оподатковуються за ставкою 18%.

Щодо участi працiвника в семiнарах та конференцiях, то за визначенням Українського юридичного термiнологiчного словника семiнар - це форма групової роботи за участю запрошених, мета якої - обмiн iнформацiєю з певної теми. Конференцiя - це великi засiдання тривалiстю один чи кiлька днiв, присвяченi одному ключовому питанню або темi, подiленим на вужчi питання. Участь у семiнарах (конференцiях) передбачає отримання iнформацiйно-консультацiйних послуг на пiдставi укладеного договору з органiзатором семiнару (конференцiї).

Отже, якщо запрошеною стороною семiнару (конференцiї) та за умовами договору отримувачем iнформацiйно-консультацiйних послуг є юридична особа (роботодавець), iнтереси якої представляє працiвник, то сума, сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семiнарi (конференцiї), не є доходом такого працiвника та об'єктом обкладання податком на доходи фiзичних осiб.

Якщо за умовами договору запрошеною стороною та отримувачем iнформацiйно-консультацiйних послуг є працiвник, то суму, сплачену юридичною особою (роботодавцем) за участь у семiнарi (конференцiї) за такого працiвника, слiд розглядати як дохiд, одержаний таким працiвником у виглядi додаткового блага, який включається до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу й оподатковується за ставкою 18%.

Завiдувач сектору,
Ольга ЗАСIМОВА

"Праця i зарплата" N 15 (1027), 19 квiтня 2017 р.

 




Доплата за класність водіям

 

Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант

18.04.2016 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

За наявності яких документів встановлюється класність водіям?

Чи можна визначити класність за допомогою посвідчення водія, як саме?

 

Яким водіям присвоють класність?

Згiдно з постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дiї на територiї України окремих актiв законодавства Союзу РСР» до прийняття вiдповiдних актiв законодавства України на територiї республiки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, якi не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституцiї i законам України. Тому сьогоднi пiд час встановлення класностi водiям автомобiлiв слiд керуватися Квалiфiкацiйним довiдником професiй робiтникiв, яким установлюються мiсячнi оклади, затвердженим постановою Держкомпрацi СРСР i ВЦРПС вiд 20.02.1984 р. № 58/3-102.

Вiдповiдно до роздiлу «Автотранспорт i мiський електротранспорт» зазначеного Квалiфiкацiйного довiдника квалiфiкацiя 3, 2, 1-го класiв може бути присвоєна водiям автомобiлiв, якi:

1) пройшли пiдготовку або перепiдготовку в навчальних закладах за єдиними програмами, затвердженими в установленому порядку;

2) i отримали посвiдчення водiя з позначкою, що дає право керувати транспортними засобами певних категорiй («В», «С», «D», «Е»).

 

Додаткові кваліфікаційні вимоги обов’язкові!

Крiм вимог, передбачених квалiфiкацiйними характеристиками, для присвоєння квалiфiкацiї 2-го i 1-го класiв водiї автомобiлiв повиннi мати:

1)      хорошi показники в роботi, а саме систематично виконувати плани, графiки перевезень i розкладу руху, не мати перевитрат пального порiвняно з установленими нормами;

2)      дотримуватися трудової i виробничої дисциплiни, закрема не мати за останнi три роки роботи порушень правил дорожнього руху, якi спричинили дорожньо-транспортнi пригоди або призвели до позбавлення водiйських прав, а також протягом останнього року - порушень правил технiчної експлуатацiї, правил технiки безпеки i робочих iнструкцiй.

Якщо водiй автомобiля 2-го чи 1-го класу не виконує вимоги, передбаченi вiдповiдною квалiфiкацiйною характеристикою, або зазначенi вище додатковi вимоги, адмiнiстрацiя пiдприємства може знизити йому клас квалiфiкацiї.

Автор звертає увагу, що згiдно з квалiфiкацiйними характеристиками:

  • водiй автомобiля 3-го класу керує одиночними легковими та вантажними автомобiлями всiх типiв i марок, вiднесених до однiєї з категорiй транспортних засобiв “В” чи “С”, або лише автобусами, вiднесеними до категорiї транспортних засобiв “D”. Для керування автомобiлями, обладнаними спецiальними звуковими i свiтловими сигналами, необхiдно мати безперервний стаж роботи водiєм автомобiля не менше трьох рокiв;
  • водiй автомобiля 2-го класу керує легковими i вантажними автомобiлями всiх типiв i марок, вiднесених до категорiй транспортних засобiв «В», «С» i «Е», або автобусами, вiднесеними до категорiї транспортних засобiв «D» або «D» i «Е». Квалiфiкацiя 2-го класу може бути присвоєна за умови безперервного стажу роботи не менше трьох рокiв водiєм автомобiля 3-го класу на цьому пiдприємствi;
  • водiй автомобiля 1-го класу керує легковими i вантажними автомобiлями i автобусами усiх типiв i марок, вiднесених до категорiй транспортних засобiв «В», «С», «D» i «Е». Квалiфiкацiя цього класу може бути присвоєна за умови безперервного стажу роботи не менше двох рокiв водiєм автомобiля 2-го класу на цьому пiдприємствi.

 

Що треба для встановленні класності водіям?

Як бачите, для встановлення підприємством водію певного класу достаньо мати посвідчення водія, стаж роботи водієм та виконання прави дорожнього руху.

Класнiсть присвоюється наказом по пiдприємству на пiдставi рiшення квалiфiкацiйної комiсiї водiям автомобiлiв, якi постiйно виконують покладенi на них обов'язки, дотримують вимоги трудової й транспортної дисциплiни, не порушують правила технiчної експлуатацiї, технiчної безпеки та вiдповiдають окремим категорiям транспортних засобiв.

Зокрема, водiй 2-го класу повинен мати посвiдчення на право управлiння транспортними засобами категорiї «В», «С» i «Е» або «Д» та «Е». Водiй 1-го класу – «В», «С», «Д» та «Е».

Якщо водiй систематично порушує трудову і транспортну дисциплiну, адмiнiстрацiя пiдприємства має право знизити йому клас квалiфiкацiї, про що оголошується наказом керiвника пiдприємства iз занесенням до трудової книжки.

 

Про режим роботи та оплату праці водіїв

При встановленнi режимiв роботи водiїв (складаннi графiкiв роботи) необхiдно дотримуватись норм тривалостi робочого часу i вiдпочинку, встановлених законодавством та iншими нормативно-правовими актами України, зокрема:

ü  Положенням про робочий час i час вiдпочинку водiїв колiсних транспортних засобiв, затвердженим наказом Мiнтрансу України вiд 07.06.2010 р. № 340 «Про затвердження Положення про робочий час i час вiдпочинку водiїв автотранспортних засобiв», яке було розроблено з урахуванням вимог КЗпП,

ü  Конвенцiєю МОП № 153 Про тривалiсть робочого часу та перiоди вiдпочинку дорожньому транспортi,

ü  Рекомендацiями МОП № 161 Щодо тривалостi робочого часу, перiодiв вiдпочинку на дорожньому транспортi

ü  Європейською Угодою, що стосується екiпажiв транспортних засобiв, якi здiйснюють мiжнароднi автомобiльнi перевезення (ЄУТР).

Вiдповiдно до ст. 97 КЗпП оплата працi працiвникiв здiйснюється за погодинною, вiдрядною або iншими системами оплати працi. Тому право вибору форми оплати працi надано пiдприємству, зокрема водiй може бути прийнятий як на фiксований оклад, так i на погодинну тарифну ставку.

При цьому розмiр тарифних ставок працiвникiв на госпрозрахункових пiдприємствах має встановлюватися з урахуванням мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень.

Так, розмiри тарифних ставок водiїв автомобiлiв визначають виходячи з параметрiв i призначення автомобiля. Тарифнi ставки водiїв автотранспортних засобiв залежать вiд категорiй (водiї вантажних, легкових автомобiлiв, механiзатори тощо), груп автомобiлiв (бортовi автомобiлi, фургони, автокрани, автомобiлi по перевезенню цементу тощо) та їх вантажопiдйомностi.

Щодо встановлення водiям доплат i надбавок, то пiдприємства, з урахуванням їх фiнансових можливостей, самостiйно вирiшують питання встановлення водiям надбавок за класнiсть у колективному договорi або iншому локальному документi пiдприємства про оплату працi.

 




Табель обліку робочого часу заповнюється двiчi на мiсяць

 
22.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Ведення табельного облiку використання робочого часу

ПИТАННЯ: Чи є виною бухгалтера виплата зарплати працiвниковi на пiдставi наказу про його призначення без табеля облiку використання робочого часу в разi неподання табеля вiдповiдальною особою?

ВIДПОВIДЬ: Ведення табельного облiку використання робочого часу на пiдприємствах, в установах й органiзацiях регулюється наказом Держкомстату України вiд 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облiкової документацiї зi статистики працi» (типова форма № П-5). У табелi облiку використання робочого часу (далi - табель) робляться вiдмiтки про фактично вiдпрацьований час, вiдпрацьованi за мiсяць години, в тому числi надурочнi, вечiрнi, нiчнi години роботи тощо, а також iншi вiдхилення вiд нормальних умов роботи.

Згiдно зi ст. 115 КЗпП заробiтна плата виплачується працiвникам регулярно в робочi днi у строки, встановленi колективним договором, але не рiдше вiд двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв.

Вiдповiдно табель заповнюється двiчi на мiсяць: за першу половину мiсяця - для нарахування авансових платежiв та за весь мiсяць - для розрахунку заробiтної плати за мiсяць. Наприкiнцi мiсяця в табелi пiдраховується загальна кiлькiсть вiдпрацьованих днiв i днiв неявок на роботу.

Табель подається до бухгалтерiї завчасно для своєчасного розрахунку заробiтної плати.

За частиною 2 ст. 265 КЗпП юридичнi особи несуть вiдповiдальнiсть у виглядi штрафу в разi порушення встановлених строкiв виплати заробiтної плати працiвникам, iнших виплат, передбачених законодавством про працю, бiльш як за один мiсяць, виплати їх не в повному обсязi - у трикратному розмiрi мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Вiталiна КОРКУШКО, завiдувач сектору;
Олена УСЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 14 (1026), 12 квiтня 2017 р.