Корисна інформація
№ 61

Одинокий БАТЬКО: документальне підтвердження,

ПІЛЬГИ, ГАРАНТІЇ

15.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо пiльг одинокому батьковi

ПИТАННЯ: Якi пiльги та трудовi гарантiї передбаченi для одинокого батька, який виховує дитину без матерi?

Яким документом можна пiдтвердити право одинокого батька на певнi пiльги, гарантiї у зв'язку з вiдсутнiстю участi матерi у вихованнi дитини?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 5 Сiмейного кодексу України держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Статтею 186-1 КЗпП закрiплено гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi. Так, вiдповiдно до цiєї статтi гарантiї, встановленi ст. 56, 176, 177. ч. 3-8 ст. 179, ст. 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також на опiкунiв (пiклувальникiв), одного з прийомних батькiв, одного з батькiв-вихователiв.

КЗпП передбачено низку пiльг та гарантiй для одинокого батька, пов'язаних з його трудовою дiяльнiстю. Серед них такi:

- заборона вiдмови в прийняттi на роботу i зниження заробiтної плати батьковi, який має дитину вiком до 14 рокiв або дитину-iнвалiда (ст. 184 КЗпП);

- заборона звiльнення з iнiцiативи власника одинокого батька, який має дитину вiком вiд трьох до 14 рокiв або дитину-iнвалiда, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства (ст. 184 КЗпП);

- обов'язок власника або уповноваженого ним органу, щодо працевлаштування в разi звiльнення такого батька пiсля закiнчення строкового трудового договору, на перiод працевлаштування за яким упродовж трьох мiсяцiв зберiгається середня заробiтна плата (ст. 184 КЗпП);

- надання щорiчної додаткової оплачуваної вiдпустки тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (ст. 182-1 КЗпП);

- надання щорiчної вiдпустки у зручний час (ст. 10 Закону України "Про вiдпустки");

- установлення в обов'язковому порядку на прохання батька неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП);

- обмеження залучення одиноких батькiв, якi мають дiтей вiком вiд трьох до 14 рокiв або дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт або направлення у вiдрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП).

Для реалiзацiї права на будь-яку встановлену законодавством гарантiю, пiльгу, в кожному конкретному випадку власниковi або уповноваженому ним органу потрiбно пред'явити будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвiдчений в установленому порядку документ, яким з достатньою достовiрнiстю пiдтверджується факт вiдсутностi участi матерi у вихованнi дитини.

Таким чином, для отримання гарантiї, пiльги одинокий батько, крiм копiї свiдоцтва про народження дитини, має подати власниковi абр уповноваженому ним органу документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi матерi у вихованнi дитини. Одним з таких документiв, наприклад, може бути рiшення суду про позбавлення матерi батькiвських прав.

Слiд зазначити, що вiдповiдно до ч. 2 ст. 166 Сiмейного кодексу України особа, позбавлена батькiвських прав, не звiльняється вiд обов'язку щодо утримання дитини.

Головний спецiалiст,
Iгор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 16 (1028), 26 квiтня 2017 р.

 

№ 60

ЗАРПЛАТА ЗА І-у половину – це з 1 по 15, виплачується з 16 по 22.  ЗАРПЛАТА ЗА ІІ-у половину – це с 16 по 30 (31), виплачується с 1 по 7.

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Щодо строкiв виплати зарплати

ПИТАННЯ: Чи можна нараховувати зарплату за першу половину мiсяця (до 15 числа включно) за фактично вiдпрацьований працiвником час у першiй половинi мiсяця та виплатити нараховану таким чином частину зарплати в строк не пiзнiше нiж 22 числа поточного мiсяця?

Чи застосовується умова виплати зарплати не пiзнiше нiж упродовж семи днiв пiсля закриття перiоду до виплати за першу половину мiсяця?

ВIДПОВIДЬ: Економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах на пiдставi трудового договору з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання, а також з окремими громадянами, регулює Закон України «Про оплату працi».

Вiдповiдно до цього Закону термiни виплати заробiтної плати встановлюються пiдприємствами самостiйно в колективному договорi або нормативному актi роботодавця.

При цьому заробiтна плата має виплачуватися не рiдше нiж два рази на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв, та не пiзнiше вiд семи днiв пiсля закiнчення перiоду, за який проведено виплату.

Першою половиною мiсяця вважаються 15 календарних днiв з першого до 15 числа, а другою половиною - з 16 до 30 (31).

Тобто заробiтна плата за першу половину мiсяця має виплачуватися в перiод не пiзнiше нiж з 16 до 22 числа, а за другу половину - з першого до сьомого числа.

Наприклад, дата виплати заробiтної плати за першу половину мiсяця - 16 число, за другу - перше число; дата виплати заробiтної плати за першу половину мiсяця - 22 число, за другу половину - шосте число тощо.

Конкретнi термiни виплати заробiтної плати встановлюються пiдприємствами, органiзацiями самостiйно а колективному договорi або iншому нормативному актi роботодавця.

Виплачують заробiтну плату за фактично вiдпрацьований час на пiдставi табелю облiку робочого часу, який заповнюється за звiтний мiсяць (з першого до 15 та з 16 до 31 числа).

Оксана ГУЗЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.

№ 59

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ здійснюється через «скасовуючу» форму і ЦЕ НЕ ВВАЖАЄТЬСЯ ПОРУШЕННЯМ

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Щодо виправлення помилки в повiдомленнi
про прийняття на роботу працiвника

ПИТАННЯ: У повiдомленнi про прийняття на роботу працiвника допущено помилку в прiзвищi, яку було виявлено пiсля того, як працiвник став до роботи. Чи буде порушенням законодавства направлення повiдомлення типу «скасовуюче» й одночасно «початкове», якщо в такому разi датою повiдомлення буде дата пiсля приймання працiвника?

ВIДПОВIДЬ: За частиною 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Тобто до початку роботи працiвника iнформацiя про його зарахування має бути подана до Державної фiскальної служби або її територiальних органiв.

З урахуванням положень названої статтi було ухвалено постанову Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повiдомлення Державної фiскальної служби та її територiальних органiв про прийняття працiвника на роботу».

Пунктом 2 додатка до цiєї постанови визначено реквiзити, якi дають можливiсть подання уточнюючого повiдомлення в разi допущення помилки роботодавцем або потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу, а саме:

- «початкове» - подання iнформацiї про прийняття працiвника на роботу;

- «скасовуюче» - подається в разi допущення помилки роботодавцем та потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу.

У разi допущення помилки роботодавцем та потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу подається повiдомлення типу «скасовуюче» з помилковими даними й одночасно повiдомлення типу «початкове» з правильними даними.

У разi проведення вiдповiдних дiй порушенням це не вважається.

Наталiя ҐАВА, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.

 

№ 58

ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ЗА НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ СУМІСНИКУ може надаватися  

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Сектор режимiв працi, вiдпочинку та норм працi

Про надання додаткової вiдпустки за сумiсництвом

ПИТАННЯ: Чи можна надавати працiвникам, якi працюють за сумiсництвом з оплатою працi пропорцiйно до вiдпрацьованого часу, додаткову вiдпустку за ненормований робочий день з урахуванням фактичного навантаження i пропорцiйно до вiдпрацьованого часу на вiдповiднiй посадi?

ВIДПОВIДЬ: Пiдприємство, установа, органiзацiя самостiйно в колективному договорi визначає перелiк професiй i посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та вiдповiдно встановлює тривалiсть щорiчної додаткової вiдпустки за ненормований робочий день з кожного виду робiт, професiй, посад, ураховуючи перiодичнiсть виконання робiт понад установлену тривалiсть робочого часу, коло обов'язкiв та обсяг виконаних робiт.

За пунктом 3 Рекомендацiй щодо порядку надання працiвникам з ненормованим робочим днем щорiчної додаткової вiдпустки за особливий характер працi, затверджених наказом Мiнпрацi України вiд 10.10.97 р. № 7, додаткова вiдпустка працiвникам з ненормованим робочим днем надається як компенсацiя за виконаний обряг робiт, ступiнь напруженостi, складнiсть i самостiйнiсть у роботi, потребу перiодично виконувати службовi завдання понад установлену тривалiсть робочого часу.

Отже, однiєю з основних умов для встановлення працiвниковi ненормованого робочого дня є перiодичнiсть виконання роботи понад установлену тривалiсть робочого часу. Як компенсацiя за роботу на умовах ненормованого робочого дня працiвниковi надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю до семи календарних днiв.

Водночас пунктом 2 Рекомендацiй застосовувати ненормований робочий день для працiвникiв, зайнятих на роботi з неповним робочим днем,не рекомендується. Вирiшення цього питання належить до компетенцiї роботодавця.

Сумiсництво визначається як виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому, самому чи iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи в громадянина за наймом. Тобто працiвник не може виконувати в один i той самий час (наприклад, з 8.00 до 15.00) роботу як за основним мiсцем роботи, так i за сумiсництвом.

Якщо у зв'язку зi специфiкою роботи працiвник може перiодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потiм виконувати роботу за сумiсництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день i вiдповiдно щорiчну додаткову вiдпустку на умовах, визначених у колективному договорi.

Вiталiна КОРКУШКО,  завiдувач сектору

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.

№ 57

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ не вважається трудовою, тому НЕ Є РОБОТОЮ ЗА СУМІСНИЦТВОМ ЧИ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

ПИТАННЯ: Чи вважатиметься сумiсництвом робота особи на посадi директора ТОВ, якщо така особа є водночас фiзичною особою - пiдприємцем?

Чи можна вважати фiзичну особу - пiдприємця такою, що працює за основним мiсцем роботи?

ВIДПОВIДЬ: Особи, якi провадять пiдприємницьку дiяльнiсть, є пiдприємцями. Пiдприємництвом вважається господарська дiяльнiсть, що провадиться для досягнення економiчних i соцiальних результатiв. Вiдповiдно до ст. 50 Цивiльного кодексу України фiзична особа з повною цивiльною дiєздатнiстю має право на провадження пiдприємницької дiяльностi, яку не заборонено законом.

Фiзична особа - пiдприємець виконує роботи, надає послуги замовниковi як приватний пiдприємець тiльки на пiдставi цивiльно-правових договорiв (договорiв пiдряду, про надання послуг тощо). Оскiльки провадження пiдприємницької дiяльностi регулюється нормами господарського i цивiльного права, оформлення вiдносин пiдприємства з фiзичною особою як пiдприємцем можливе лише на пiдставi цивiльно-правового договору. Фiзичнi особи, якi працюють за такими договорами, не зараховуються до штату працiвникiв пiдприємства й на них не поширюються норми трудового законодавства.

Водночас фiзична особа - пiдприємець має право працювати на умовах трудового договору. У такому разi, незважаючи на одночасне виконання робiт (надання послуг) фiзичною особою - пiдприємцем, робота цiєї особи на умовах трудового договору з вiдповiдним оформленням трудових вiдносин не може вважатися сумiсництвом.

Відповідно до ст. 21 КЗпП працiвниковi надано право реалiзувати свої здiбностi до працi через укладення трудового договору на одному чи водночас на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях. Це дає змогу працiвникам, крiм основного трудового договору, укладати договори про роботу за сумiсництвом.

Сумiсництво - це виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору, у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи у фiзичної особи.

Оксана ГУЗЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 12 (1024), 29 березня 2017 р.

 

№ 56

Для детального розгляду перейти за посыланням
http://sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/.
№ 55

Для детального розгляду перейти за посыланням
http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/214641.html.
№ 54

Щодо питання, чи вважаються додатковим благом найманого працівника витрати на таксі, які були понесені ним під час відрядження в межах території України або за її межами, якщо за рішенням керівника підприємства дані витрати були відшкодован

ТАКСІ у ВІДРЯДЖЕННІ – ДОДАТКОВЕ БЛАГО, яке оподатковується ПДФО і військовим збором

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛIННЯ ДФС у м. КИЄВI

ЛИСТ
17.03.2017 N 5586/10/26-15-13-01-12

Щодо питання, чи вважаються додатковим благом
найманого працiвника витрати на таксi, якi були
понесенi ним пiд час вiдрядження в межах
територiї України або за її межами, якщо за рiшенням керiвника
пiдприємства данi витрати були вiдшкодованi працiвнику

Вiдповiдно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України вiд 02 грудня 2010 року N 2755-VI iз змiнами та доповненнями (далi - Кодекс) платниками податку на доходи фiзичних осiб є, зокрема фiзична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Українi, так i iноземнi доходи; податковий агент.

Дохiд з джерелом їх походження з України - будь-який дохiд, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числi вiд будь-яких видiв їх дiяльностi на територiї України (включаючи виплату (нарахування) винагороди iноземними роботодавцями), її континентальному шельфi, у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi (пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Згiдно iз п.163.1 ст.163 Кодексу об’єктом оподаткування платника податку (як резидента так i нерезидента) є, зокрема загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд, який складається iз суми оподатковуваних доходiв, нарахованих (виплачених, наданих) протягом звiтного податкового мiсяця.

Пiд час визначеннi бази оподаткування враховуються всi доходи платника податку, отриманi ним як у грошовiй, так i негрошовiй формах (п.164.3 ст.164 Кодексу), крiм визначених у ст.165 цього Кодексу.

Вiдповiдно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального мiсячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отриманi на вiдрядження або пiд звiт i розрахованi згiдно з п.170.9 ст.170 Кодексу.

Пунктом 170.9 ст. 170 Кодексу передбачено оподаткування сумм надмiру витрачених коштiв, отриманих платником податку на вiдрядження або пiд звiт та не повернутих у встановлений строк.

Згiдно з п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фiзичної особи, яка перебуває у трудових вiдносинах iз своїм роботодавцем або є членом керiвних органiв пiдприємств, установ, органiзацiй, сума вiдшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на вiдрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) як до мiсця вiдрядження i назад, так i за мiсцем вiдрядження (у тому числi на орендованому транспортi), оплату вартостi проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахункiв витрат на харчування чи побутовi послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи бiлизни), на найм iнших жилих примiщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортiв, дозволiв на в'їзд (вiз), обов'язкове страхування, iншi документально оформленi витрати, пов'язанi з правилами в'їзду та перебування у мiсцi вiдрядження, в тому числi будь-якi збори i податки, що пiдлягають сплатi у зв'язку iз здiйсненням таких витрат.

Зазначенi в абзацi другому цього пiдпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявностi пiдтвердних документiв, що засвiдчують вартiсть цих витрат у виглядi транспортних квиткiв або транспортних рахункiв (багажних квитанцiй), у тому числi електронних квиткiв за наявностi посадкового талона, якщо його обов'язковiсть передбачена правилами перевезення на вiдповiдному видi транспорту, та розрахункових документiв про їх придбання за всiма видами транспорту, в тому числi чартерних рейсiв, рахункiв, отриманих iз готелiв (мотелiв) або вiд iнших осiб, що надають послуги з розмiщення та проживання фiзичної особи, в тому числi бронювання мiсць у мiсцях проживання, страхових полiсiв тощо.

Основним документом, який регулює вiдрядження працiвникiв органiв державної влади, пiдприємств, установ та органiзацiй, що повнiстю або частково фiнансуються за рахунок бюджетних коштiв, є Iнструкцiя про службовi вiдрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мiнфiну України вiд 13.03.1998 N 59 (далi - Iнструкцiя N 59). При цьому iншi пiдприємства та органiзацiї можуть використовувати Iнструкцiю N 59 як допомiжний (довiдковий) документ.

Оскiльки тiльки положення Iнструкцiї мiстять поняття автомобiльного транспорту загального користування, то при вирiшення питання щодо оподаткування суми вiдшкодованих витрат на таксi, понесенi найманим працiвником пiд час вiдрядження в межах територiї України, слiд користуватися Iнструкцiєю.

Вiдповiдно до п. 6 розд. II Iнструкцiї, вiдрядженому в межах територiї України працiвниковi, вiдшкодовуються витрати на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) до мiсця вiдрядження i назад вiдшкодовуються в розмiрi вартостi проїзду повiтряним, залiзничним, водним i автомобiльним транспортом загального користування (крiм таксi) з урахуванням усiх витрат, пов'язаних iз придбанням проїзних квиткiв i користуванням постiльними речами в поїздах, та страхових платежiв на транспортi.

Вiдрядженому працiвниковi вiдшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крiм таксi) до станцiї, пристанi, аеропорту, якщо вони розташованi за межами населеного пункту, де постiйно працює вiдряджений працiвник, або до мiсцеперебування у вiдрядженнi.

Згiдно з п. 9 розд. III Iнструкцiї витрати за користування таксi або оренду автотранспорту пiд час вiдрядження за кордоном можуть бути вiдшкодованi платнику податку лише з дозволу керiвника пiдприємства (згiдно з пiдтвердними документами).

Пiсля повернення з вiдрядження працiвник зобов’язаний надати Звiт про використання коштiв, виданих на вiдрядження або пiд звiт, при цьому головною умовою вiдшкодування витрат на вiдрядження є наявнiсть оригiналу документiв, що пiдтверджують вартiсть таких витрат (квитки, квитанцiї, чеки, розрахунки тощо).

Враховуючи те, що витрати на таксi, якi були понесенi найманим працiвником пiд час вiдрядження, як в межах територiї України так i за кордоном, не пiдлягають обов’язковому вiдшкодуванню, але за рiшенням керiвника юридичної особи данi витрати були вiдшкодованi працiвнику, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом вiдповiдно до п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, та включатися до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку.

Вiдповiдно до пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохiд, отриманий платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у виглядi суми грошового або майнового вiдшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крiм тих, що обов'язково вiдшкодовуються згiдно iз законом за рахунок бюджету або звiльняються вiд оподаткування згiдно з роздiлом IV Кодексу.

При цьому додаткове благо - це кошти, матерiальнi чи нематерiальнi цiнностi, послуги, iншi види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохiд не є заробiтною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язкiв трудового найму або не є винагородою за цивiльно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крiм випадкiв, прямо передбачених нормами роздiлу IV Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу, вiдповiдно до пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок iз суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Враховуючи викладене, у разi якщо юридична особа компенсує своєму найманому працiвнику витрати на таксi, якi були понесенi ним пiд час вiдрядження як в межах територiї України так i за кордоном, то сума зазначеної компенсацiї пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб як додаткове благо на пiдставi пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу.

Вiдповiдно до пп.14.1.172-1 п.14.1 ст. 14 Кодексу iндивiдуальна податкова консультацiя - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податкiв щодо практичного використання окремих норм податкового та iншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрi iндивiдуальних податкових консультацiй.

Згiдно iз п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києвi не є нормативно-правовими актами, а мають лише iнформацiйний характер i не встановлюють правових норм та дiють до набрання чинностi нормативно-правових актiв, що змiнюють вiдповiднi правовiдносини. Начало формы

В. о. заступника начальника I.М. Мiрвелова

№ 53

Мінімальні СУМИ ДОБОВИХ ЗБІЛЬШЕНО для держслужбовців.

А отже, і для «звичайних» роботодавців – 60 грн. в день!

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

Розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98, і для відряджень у межах України було 30 гривень.

5 квітня 2017 р. до зазначеної постанови були внесені зміни (постанова КМУ від 05.04.2017р. № 241), відповідно до яких розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів для відряджень у межах України стало 60 гривень.

Одночасно, відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями. З огляду на зазначене, на думку Мінсоцполітики (див. нижче лист від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28), розмір добових для «звичайних» роботодавців не може бути нижче встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98 – тобто не нижче 60 грн. в розрахунку на день відрядження (з квітня 2017 р.).[1]

Граничний розмір добових з метою не оподаткування їх ПДФО та військовим збором встановлені у пп. 170.9.1 Податкового кодексу.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28

Про розмір добових

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення та повідомляє.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Підприємства згідно із статтею 15 Закону України "Про оплату праці" самостійно встановлюють в колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Граничні норми добових витрат в межах України для підприємств госпрозрахункової сфери відповідно до абзацу 4 підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України встановлено в розмірі не більше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, щодо встановлення гарантій і компенсацій (у тому числі при направленні працівників у службові відрядження).

Розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98, і для відряджень у межах України становить 30 гривень.

Положення Інструкції, які є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, наведені у відповідність до підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України та набрали чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями.

З огляду на зазначене, на нашу думку, розмір добових не може бути нижче встановленого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

У той же час повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

 



[1] В листі Мінсоцполітики від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28 приводяться норми добових, які діяли у відповідних розмірах на дату підписання листа – тобто на 2016 р.

№ 52

Пiсля виходу на роботу основного працiвника, на попереднє мiсце повертається працiвник, який був переведений на цю посаду тимчасово.

А прийнятий за строковим договором працівник звільняється

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Про розiрвання строкового договору

ПИТАННЯ: Жiнку перевели на iншу посаду на перiод перебування основного працiвника у вiдпустцi для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв. Як бути з нею пiсля виходу з вiдпустки основного працiвника?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 2 Закону України «Про вiдпустки» право на вiдпустки працiвникам забезпечується гарантованим наданням вiдпустки певної тривалостi iз збереженням на цей перiод мiсця роботи (посади), заробiтної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством. Це стосується i вiдпустки, що надається жiнцi для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв.

На час вiдсутностi основного працiвника, який перебуває в такiй вiдпустцi, на цю посаду може бути переведено iншого працiвника за дотримання вимог ст. 33 КЗпП. Таке переведення є тимчасовим, про його строковий характер потрiбно зазначити в наказi про переведення для замiщення посади вiдсутнього працiвника. Оскiльки жiнка має право використати вiдпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв частково, у зв'язку з чим i достроково стати до роботи, в наказi про переведення для замiщення її посади iншим працiвником доцiльно зазначати, що такий працiвник переводиться на строк вiдпустки для догляду за дитиною такої працiвницi до дня її фактичного виходу з вiдпустки.

Пiсля виходу на роботу основного працiвника на попереднє мiсце роботи повертається працiвник, який був переведений на цю посаду тимчасово.

Якщо на посаду працiвника, тимчасово переведеного на посаду працiвницi, яка перебуває у вiдпустцi для догляду за дитиною до трьох рокiв, приймається iнший працiвник, вiн пiдлягає звiльненню, оскiльки з ним має укладатися вiдповiдний строковий трудовий договiр, про що також слiд зазначати в наказi про прийняття на роботу, а саме: «Такий-то працiвник призначається на посаду на час переведення такого-то працiвника на посаду такої-то працiвницi, що перебуває у вiдпустцi для догляду за дитиною, до дня її фактичного виходу на роботу».

Головний спецiалiст,
Анна НIКИТКО

"Праця i зарплата" N 13 (1025), 05 квiтня 2017 р.

 

Корисна інформація

Одинокий БАТЬКО: документальне підтвердження,

ПІЛЬГИ, ГАРАНТІЇ

15.05.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Щодо пiльг одинокому батьковi

ПИТАННЯ: Якi пiльги та трудовi гарантiї передбаченi для одинокого батька, який виховує дитину без матерi?

Яким документом можна пiдтвердити право одинокого батька на певнi пiльги, гарантiї у зв'язку з вiдсутнiстю участi матерi у вихованнi дитини?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 5 Сiмейного кодексу України держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Статтею 186-1 КЗпП закрiплено гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi. Так, вiдповiдно до цiєї статтi гарантiї, встановленi ст. 56, 176, 177. ч. 3-8 ст. 179, ст. 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 КЗпП, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також на опiкунiв (пiклувальникiв), одного з прийомних батькiв, одного з батькiв-вихователiв.

КЗпП передбачено низку пiльг та гарантiй для одинокого батька, пов'язаних з його трудовою дiяльнiстю. Серед них такi:

- заборона вiдмови в прийняттi на роботу i зниження заробiтної плати батьковi, який має дитину вiком до 14 рокiв або дитину-iнвалiда (ст. 184 КЗпП);

- заборона звiльнення з iнiцiативи власника одинокого батька, який має дитину вiком вiд трьох до 14 рокiв або дитину-iнвалiда, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства (ст. 184 КЗпП);

- обов'язок власника або уповноваженого ним органу, щодо працевлаштування в разi звiльнення такого батька пiсля закiнчення строкового трудового договору, на перiод працевлаштування за яким упродовж трьох мiсяцiв зберiгається середня заробiтна плата (ст. 184 КЗпП);

- надання щорiчної додаткової оплачуваної вiдпустки тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (ст. 182-1 КЗпП);

- надання щорiчної вiдпустки у зручний час (ст. 10 Закону України "Про вiдпустки");

- установлення в обов'язковому порядку на прохання батька неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП);

- обмеження залучення одиноких батькiв, якi мають дiтей вiком вiд трьох до 14 рокiв або дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт або направлення у вiдрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП).

Для реалiзацiї права на будь-яку встановлену законодавством гарантiю, пiльгу, в кожному конкретному випадку власниковi або уповноваженому ним органу потрiбно пред'явити будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвiдчений в установленому порядку документ, яким з достатньою достовiрнiстю пiдтверджується факт вiдсутностi участi матерi у вихованнi дитини.

Таким чином, для отримання гарантiї, пiльги одинокий батько, крiм копiї свiдоцтва про народження дитини, має подати власниковi абр уповноваженому ним органу документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi матерi у вихованнi дитини. Одним з таких документiв, наприклад, може бути рiшення суду про позбавлення матерi батькiвських прав.

Слiд зазначити, що вiдповiдно до ч. 2 ст. 166 Сiмейного кодексу України особа, позбавлена батькiвських прав, не звiльняється вiд обов'язку щодо утримання дитини.

Головний спецiалiст,
Iгор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 16 (1028), 26 квiтня 2017 р.

 




ЗАРПЛАТА ЗА І-у половину – це з 1 по 15, виплачується з 16 по 22.  ЗАРПЛАТА ЗА ІІ-у половину – це с 16 по 30 (31), виплачується с 1 по 7.

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Щодо строкiв виплати зарплати

ПИТАННЯ: Чи можна нараховувати зарплату за першу половину мiсяця (до 15 числа включно) за фактично вiдпрацьований працiвником час у першiй половинi мiсяця та виплатити нараховану таким чином частину зарплати в строк не пiзнiше нiж 22 числа поточного мiсяця?

Чи застосовується умова виплати зарплати не пiзнiше нiж упродовж семи днiв пiсля закриття перiоду до виплати за першу половину мiсяця?

ВIДПОВIДЬ: Економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах на пiдставi трудового договору з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання, а також з окремими громадянами, регулює Закон України «Про оплату працi».

Вiдповiдно до цього Закону термiни виплати заробiтної плати встановлюються пiдприємствами самостiйно в колективному договорi або нормативному актi роботодавця.

При цьому заробiтна плата має виплачуватися не рiдше нiж два рази на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв, та не пiзнiше вiд семи днiв пiсля закiнчення перiоду, за який проведено виплату.

Першою половиною мiсяця вважаються 15 календарних днiв з першого до 15 числа, а другою половиною - з 16 до 30 (31).

Тобто заробiтна плата за першу половину мiсяця має виплачуватися в перiод не пiзнiше нiж з 16 до 22 числа, а за другу половину - з першого до сьомого числа.

Наприклад, дата виплати заробiтної плати за першу половину мiсяця - 16 число, за другу - перше число; дата виплати заробiтної плати за першу половину мiсяця - 22 число, за другу половину - шосте число тощо.

Конкретнi термiни виплати заробiтної плати встановлюються пiдприємствами, органiзацiями самостiйно а колективному договорi або iншому нормативному актi роботодавця.

Виплачують заробiтну плату за фактично вiдпрацьований час на пiдставi табелю облiку робочого часу, який заповнюється за звiтний мiсяць (з першого до 15 та з 16 до 31 числа).

Оксана ГУЗЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.




ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ здійснюється через «скасовуючу» форму і ЦЕ НЕ ВВАЖАЄТЬСЯ ПОРУШЕННЯМ

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Щодо виправлення помилки в повiдомленнi
про прийняття на роботу працiвника

ПИТАННЯ: У повiдомленнi про прийняття на роботу працiвника допущено помилку в прiзвищi, яку було виявлено пiсля того, як працiвник став до роботи. Чи буде порушенням законодавства направлення повiдомлення типу «скасовуюче» й одночасно «початкове», якщо в такому разi датою повiдомлення буде дата пiсля приймання працiвника?

ВIДПОВIДЬ: За частиною 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Тобто до початку роботи працiвника iнформацiя про його зарахування має бути подана до Державної фiскальної служби або її територiальних органiв.

З урахуванням положень названої статтi було ухвалено постанову Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повiдомлення Державної фiскальної служби та її територiальних органiв про прийняття працiвника на роботу».

Пунктом 2 додатка до цiєї постанови визначено реквiзити, якi дають можливiсть подання уточнюючого повiдомлення в разi допущення помилки роботодавцем або потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу, а саме:

- «початкове» - подання iнформацiї про прийняття працiвника на роботу;

- «скасовуюче» - подається в разi допущення помилки роботодавцем та потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу.

У разi допущення помилки роботодавцем та потреби внесення змiн до повiдомлення про прийняття працiвника на роботу подається повiдомлення типу «скасовуюче» з помилковими даними й одночасно повiдомлення типу «початкове» з правильними даними.

У разi проведення вiдповiдних дiй порушенням це не вважається.

Наталiя ҐАВА, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.

 




ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ЗА НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ СУМІСНИКУ може надаватися  

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Сектор режимiв працi, вiдпочинку та норм працi

Про надання додаткової вiдпустки за сумiсництвом

ПИТАННЯ: Чи можна надавати працiвникам, якi працюють за сумiсництвом з оплатою працi пропорцiйно до вiдпрацьованого часу, додаткову вiдпустку за ненормований робочий день з урахуванням фактичного навантаження i пропорцiйно до вiдпрацьованого часу на вiдповiднiй посадi?

ВIДПОВIДЬ: Пiдприємство, установа, органiзацiя самостiйно в колективному договорi визначає перелiк професiй i посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та вiдповiдно встановлює тривалiсть щорiчної додаткової вiдпустки за ненормований робочий день з кожного виду робiт, професiй, посад, ураховуючи перiодичнiсть виконання робiт понад установлену тривалiсть робочого часу, коло обов'язкiв та обсяг виконаних робiт.

За пунктом 3 Рекомендацiй щодо порядку надання працiвникам з ненормованим робочим днем щорiчної додаткової вiдпустки за особливий характер працi, затверджених наказом Мiнпрацi України вiд 10.10.97 р. № 7, додаткова вiдпустка працiвникам з ненормованим робочим днем надається як компенсацiя за виконаний обряг робiт, ступiнь напруженостi, складнiсть i самостiйнiсть у роботi, потребу перiодично виконувати службовi завдання понад установлену тривалiсть робочого часу.

Отже, однiєю з основних умов для встановлення працiвниковi ненормованого робочого дня є перiодичнiсть виконання роботи понад установлену тривалiсть робочого часу. Як компенсацiя за роботу на умовах ненормованого робочого дня працiвниковi надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю до семи календарних днiв.

Водночас пунктом 2 Рекомендацiй застосовувати ненормований робочий день для працiвникiв, зайнятих на роботi з неповним робочим днем,не рекомендується. Вирiшення цього питання належить до компетенцiї роботодавця.

Сумiсництво визначається як виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому, самому чи iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи в громадянина за наймом. Тобто працiвник не може виконувати в один i той самий час (наприклад, з 8.00 до 15.00) роботу як за основним мiсцем роботи, так i за сумiсництвом.

Якщо у зв'язку зi специфiкою роботи працiвник може перiодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потiм виконувати роботу за сумiсництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день i вiдповiдно щорiчну додаткову вiдпустку на умовах, визначених у колективному договорi.

Вiталiна КОРКУШКО,  завiдувач сектору

"Праця i зарплата" N 11 (1023), 22 березня 2017 р.




ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ не вважається трудовою, тому НЕ Є РОБОТОЮ ЗА СУМІСНИЦТВОМ ЧИ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ

24.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

ПИТАННЯ: Чи вважатиметься сумiсництвом робота особи на посадi директора ТОВ, якщо така особа є водночас фiзичною особою - пiдприємцем?

Чи можна вважати фiзичну особу - пiдприємця такою, що працює за основним мiсцем роботи?

ВIДПОВIДЬ: Особи, якi провадять пiдприємницьку дiяльнiсть, є пiдприємцями. Пiдприємництвом вважається господарська дiяльнiсть, що провадиться для досягнення економiчних i соцiальних результатiв. Вiдповiдно до ст. 50 Цивiльного кодексу України фiзична особа з повною цивiльною дiєздатнiстю має право на провадження пiдприємницької дiяльностi, яку не заборонено законом.

Фiзична особа - пiдприємець виконує роботи, надає послуги замовниковi як приватний пiдприємець тiльки на пiдставi цивiльно-правових договорiв (договорiв пiдряду, про надання послуг тощо). Оскiльки провадження пiдприємницької дiяльностi регулюється нормами господарського i цивiльного права, оформлення вiдносин пiдприємства з фiзичною особою як пiдприємцем можливе лише на пiдставi цивiльно-правового договору. Фiзичнi особи, якi працюють за такими договорами, не зараховуються до штату працiвникiв пiдприємства й на них не поширюються норми трудового законодавства.

Водночас фiзична особа - пiдприємець має право працювати на умовах трудового договору. У такому разi, незважаючи на одночасне виконання робiт (надання послуг) фiзичною особою - пiдприємцем, робота цiєї особи на умовах трудового договору з вiдповiдним оформленням трудових вiдносин не може вважатися сумiсництвом.

Відповідно до ст. 21 КЗпП працiвниковi надано право реалiзувати свої здiбностi до працi через укладення трудового договору на одному чи водночас на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях. Це дає змогу працiвникам, крiм основного трудового договору, укладати договори про роботу за сумiсництвом.

Сумiсництво - це виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору, у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи у фiзичної особи.

Оксана ГУЗЕНКО, головний спецiалiст

"Праця i зарплата" N 12 (1024), 29 березня 2017 р.

 




Для детального розгляду перейти за посыланням
http://sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/.

Для детального розгляду перейти за посыланням
http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/214641.html.

Щодо питання, чи вважаються додатковим благом найманого працівника витрати на таксі, які були понесені ним під час відрядження в межах території України або за її межами, якщо за рішенням керівника підприємства дані витрати були відшкодован

ТАКСІ у ВІДРЯДЖЕННІ – ДОДАТКОВЕ БЛАГО, яке оподатковується ПДФО і військовим збором

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛIННЯ ДФС у м. КИЄВI

ЛИСТ
17.03.2017 N 5586/10/26-15-13-01-12

Щодо питання, чи вважаються додатковим благом
найманого працiвника витрати на таксi, якi були
понесенi ним пiд час вiдрядження в межах
територiї України або за її межами, якщо за рiшенням керiвника
пiдприємства данi витрати були вiдшкодованi працiвнику

Вiдповiдно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України вiд 02 грудня 2010 року N 2755-VI iз змiнами та доповненнями (далi - Кодекс) платниками податку на доходи фiзичних осiб є, зокрема фiзична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Українi, так i iноземнi доходи; податковий агент.

Дохiд з джерелом їх походження з України - будь-який дохiд, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числi вiд будь-яких видiв їх дiяльностi на територiї України (включаючи виплату (нарахування) винагороди iноземними роботодавцями), її континентальному шельфi, у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi (пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Згiдно iз п.163.1 ст.163 Кодексу об’єктом оподаткування платника податку (як резидента так i нерезидента) є, зокрема загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд, який складається iз суми оподатковуваних доходiв, нарахованих (виплачених, наданих) протягом звiтного податкового мiсяця.

Пiд час визначеннi бази оподаткування враховуються всi доходи платника податку, отриманi ним як у грошовiй, так i негрошовiй формах (п.164.3 ст.164 Кодексу), крiм визначених у ст.165 цього Кодексу.

Вiдповiдно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального мiсячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отриманi на вiдрядження або пiд звiт i розрахованi згiдно з п.170.9 ст.170 Кодексу.

Пунктом 170.9 ст. 170 Кодексу передбачено оподаткування сумм надмiру витрачених коштiв, отриманих платником податку на вiдрядження або пiд звiт та не повернутих у встановлений строк.

Згiдно з п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фiзичної особи, яка перебуває у трудових вiдносинах iз своїм роботодавцем або є членом керiвних органiв пiдприємств, установ, органiзацiй, сума вiдшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на вiдрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) як до мiсця вiдрядження i назад, так i за мiсцем вiдрядження (у тому числi на орендованому транспортi), оплату вартостi проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахункiв витрат на харчування чи побутовi послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи бiлизни), на найм iнших жилих примiщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортiв, дозволiв на в'їзд (вiз), обов'язкове страхування, iншi документально оформленi витрати, пов'язанi з правилами в'їзду та перебування у мiсцi вiдрядження, в тому числi будь-якi збори i податки, що пiдлягають сплатi у зв'язку iз здiйсненням таких витрат.

Зазначенi в абзацi другому цього пiдпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявностi пiдтвердних документiв, що засвiдчують вартiсть цих витрат у виглядi транспортних квиткiв або транспортних рахункiв (багажних квитанцiй), у тому числi електронних квиткiв за наявностi посадкового талона, якщо його обов'язковiсть передбачена правилами перевезення на вiдповiдному видi транспорту, та розрахункових документiв про їх придбання за всiма видами транспорту, в тому числi чартерних рейсiв, рахункiв, отриманих iз готелiв (мотелiв) або вiд iнших осiб, що надають послуги з розмiщення та проживання фiзичної особи, в тому числi бронювання мiсць у мiсцях проживання, страхових полiсiв тощо.

Основним документом, який регулює вiдрядження працiвникiв органiв державної влади, пiдприємств, установ та органiзацiй, що повнiстю або частково фiнансуються за рахунок бюджетних коштiв, є Iнструкцiя про службовi вiдрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мiнфiну України вiд 13.03.1998 N 59 (далi - Iнструкцiя N 59). При цьому iншi пiдприємства та органiзацiї можуть використовувати Iнструкцiю N 59 як допомiжний (довiдковий) документ.

Оскiльки тiльки положення Iнструкцiї мiстять поняття автомобiльного транспорту загального користування, то при вирiшення питання щодо оподаткування суми вiдшкодованих витрат на таксi, понесенi найманим працiвником пiд час вiдрядження в межах територiї України, слiд користуватися Iнструкцiєю.

Вiдповiдно до п. 6 розд. II Iнструкцiї, вiдрядженому в межах територiї України працiвниковi, вiдшкодовуються витрати на проїзд (у тому числi перевезення багажу, бронювання транспортних квиткiв) до мiсця вiдрядження i назад вiдшкодовуються в розмiрi вартостi проїзду повiтряним, залiзничним, водним i автомобiльним транспортом загального користування (крiм таксi) з урахуванням усiх витрат, пов'язаних iз придбанням проїзних квиткiв i користуванням постiльними речами в поїздах, та страхових платежiв на транспортi.

Вiдрядженому працiвниковi вiдшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крiм таксi) до станцiї, пристанi, аеропорту, якщо вони розташованi за межами населеного пункту, де постiйно працює вiдряджений працiвник, або до мiсцеперебування у вiдрядженнi.

Згiдно з п. 9 розд. III Iнструкцiї витрати за користування таксi або оренду автотранспорту пiд час вiдрядження за кордоном можуть бути вiдшкодованi платнику податку лише з дозволу керiвника пiдприємства (згiдно з пiдтвердними документами).

Пiсля повернення з вiдрядження працiвник зобов’язаний надати Звiт про використання коштiв, виданих на вiдрядження або пiд звiт, при цьому головною умовою вiдшкодування витрат на вiдрядження є наявнiсть оригiналу документiв, що пiдтверджують вартiсть таких витрат (квитки, квитанцiї, чеки, розрахунки тощо).

Враховуючи те, що витрати на таксi, якi були понесенi найманим працiвником пiд час вiдрядження, як в межах територiї України так i за кордоном, не пiдлягають обов’язковому вiдшкодуванню, але за рiшенням керiвника юридичної особи данi витрати були вiдшкодованi працiвнику, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом вiдповiдно до п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, та включатися до складу загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку.

Вiдповiдно до пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохiд, отриманий платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у виглядi суми грошового або майнового вiдшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крiм тих, що обов'язково вiдшкодовуються згiдно iз законом за рахунок бюджету або звiльняються вiд оподаткування згiдно з роздiлом IV Кодексу.

При цьому додаткове благо - це кошти, матерiальнi чи нематерiальнi цiнностi, послуги, iншi види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохiд не є заробiтною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язкiв трудового найму або не є винагородою за цивiльно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крiм випадкiв, прямо передбачених нормами роздiлу IV Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу, вiдповiдно до пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок iз суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Враховуючи викладене, у разi якщо юридична особа компенсує своєму найманому працiвнику витрати на таксi, якi були понесенi ним пiд час вiдрядження як в межах територiї України так i за кордоном, то сума зазначеної компенсацiї пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб як додаткове благо на пiдставi пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу.

Вiдповiдно до пп.14.1.172-1 п.14.1 ст. 14 Кодексу iндивiдуальна податкова консультацiя - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податкiв щодо практичного використання окремих норм податкового та iншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрi iндивiдуальних податкових консультацiй.

Згiдно iз п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києвi не є нормативно-правовими актами, а мають лише iнформацiйний характер i не встановлюють правових норм та дiють до набрання чинностi нормативно-правових актiв, що змiнюють вiдповiднi правовiдносини. Начало формы

В. о. заступника начальника I.М. Мiрвелова




Мінімальні СУМИ ДОБОВИХ ЗБІЛЬШЕНО для держслужбовців.

А отже, і для «звичайних» роботодавців – 60 грн. в день!

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

Розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98, і для відряджень у межах України було 30 гривень.

5 квітня 2017 р. до зазначеної постанови були внесені зміни (постанова КМУ від 05.04.2017р. № 241), відповідно до яких розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів для відряджень у межах України стало 60 гривень.

Одночасно, відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями. З огляду на зазначене, на думку Мінсоцполітики (див. нижче лист від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28), розмір добових для «звичайних» роботодавців не може бути нижче встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98 – тобто не нижче 60 грн. в розрахунку на день відрядження (з квітня 2017 р.).[1]

Граничний розмір добових з метою не оподаткування їх ПДФО та військовим збором встановлені у пп. 170.9.1 Податкового кодексу.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28

Про розмір добових

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення та повідомляє.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Підприємства згідно із статтею 15 Закону України "Про оплату праці" самостійно встановлюють в колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Граничні норми добових витрат в межах України для підприємств госпрозрахункової сфери відповідно до абзацу 4 підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України встановлено в розмірі не більше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, щодо встановлення гарантій і компенсацій (у тому числі при направленні працівників у службові відрядження).

Розмір добових для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98, і для відряджень у межах України становить 30 гривень.

Положення Інструкції, які є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, наведені у відповідність до підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України та набрали чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями.

З огляду на зазначене, на нашу думку, розмір добових не може бути нижче встановленого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

У той же час повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

 



[1] В листі Мінсоцполітики від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28 приводяться норми добових, які діяли у відповідних розмірах на дату підписання листа – тобто на 2016 р.




Пiсля виходу на роботу основного працiвника, на попереднє мiсце повертається працiвник, який був переведений на цю посаду тимчасово.

А прийнятий за строковим договором працівник звільняється

18.04.2017 р., джерело: http://dominanta.in.ua

 

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

Про розiрвання строкового договору

ПИТАННЯ: Жiнку перевели на iншу посаду на перiод перебування основного працiвника у вiдпустцi для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв. Як бути з нею пiсля виходу з вiдпустки основного працiвника?

ВIДПОВIДЬ: За статтею 2 Закону України «Про вiдпустки» право на вiдпустки працiвникам забезпечується гарантованим наданням вiдпустки певної тривалостi iз збереженням на цей перiод мiсця роботи (посади), заробiтної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством. Це стосується i вiдпустки, що надається жiнцi для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв.

На час вiдсутностi основного працiвника, який перебуває в такiй вiдпустцi, на цю посаду може бути переведено iншого працiвника за дотримання вимог ст. 33 КЗпП. Таке переведення є тимчасовим, про його строковий характер потрiбно зазначити в наказi про переведення для замiщення посади вiдсутнього працiвника. Оскiльки жiнка має право використати вiдпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох рокiв частково, у зв'язку з чим i достроково стати до роботи, в наказi про переведення для замiщення її посади iншим працiвником доцiльно зазначати, що такий працiвник переводиться на строк вiдпустки для догляду за дитиною такої працiвницi до дня її фактичного виходу з вiдпустки.

Пiсля виходу на роботу основного працiвника на попереднє мiсце роботи повертається працiвник, який був переведений на цю посаду тимчасово.

Якщо на посаду працiвника, тимчасово переведеного на посаду працiвницi, яка перебуває у вiдпустцi для догляду за дитиною до трьох рокiв, приймається iнший працiвник, вiн пiдлягає звiльненню, оскiльки з ним має укладатися вiдповiдний строковий трудовий договiр, про що також слiд зазначати в наказi про прийняття на роботу, а саме: «Такий-то працiвник призначається на посаду на час переведення такого-то працiвника на посаду такої-то працiвницi, що перебуває у вiдпустцi для догляду за дитиною, до дня її фактичного виходу на роботу».

Головний спецiалiст,
Анна НIКИТКО

"Праця i зарплата" N 13 (1025), 05 квiтня 2017 р.